Юрисдикційна підсудність спору щодо рішення органу місцевого самоврядування
про надання або відмови у надані дозволу на розробку проєкту землеустрою
07 грудня 2022 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 383/1263/21, провадження №
61-8718 св 22 (ЄДРСРУ № 107747964) досліджував питання щодо юрисдикційної
підсудності спору відносно рішення органу місцевого самоврядування про
надання або відмови у надані дозволу на розробку проєкту землеустрою.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС
України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у
публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із
суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових
актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для
розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні
управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір
виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених
функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства,
яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних
повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною
зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або
процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому
процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини
першої статті 4 КАС України).
Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи
службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних
управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання
делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини
першої статті 4 КАС України).
Характерною ознакою публічно-правових
спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені
нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах
та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема
пов`язаних із реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також
спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права,
де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна
сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або
забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом
діяльність тощо.
(!!!) Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер)
спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних
судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих
відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у
справі № 805/4505/16-а, провадження №
11-574апп18).
Публічно-правовий спір має також
особливий суб`єктний склад. Участь
суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати
спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі
суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з
публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав
особа звернулася до суду.
Таким чином, вирішення питання про
розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ
у кожній конкретній справі залежить
від характеру спірних правовідносин.
Разом із цим, приватноправові відносини
вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має
приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою
порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного
суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери
приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи
інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
До таких правових висновків Велика
Палата Верховного Суду дійшла у постановах: від 27 листопада 2018 року у справі
№ 820/3534/17 (провадження № 11-870апп18),
від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18
(провадження № 14-517цс19), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) та
інших.
Процес набуття громадянами права
власності на земельні ділянки із земель державної чи комунальної власності відбувається поетапно - починаючи з
отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою, який
оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу
державної влади, погодження та затвердження такого проєкту землеустрою та
завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність.
Таким чином, правовідносини, пов`язані
з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення
приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань
осіб.
При прийнятті рішення про надання
дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган місцевого самоврядування виконує
дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у
публічно-правових відносинах.
Аналізуючи вищевикладені норми
процесуального законодавства, які розмежовують юрисдикцію адміністративних та
загальних судів, а відтак і види судочинства адміністративне та цивільне
судочинство відповідно, приходжу до висновку, що до компетенції адміністративних
судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади,
органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою,
предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів
(осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських
функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового
вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь
суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати
спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних
повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити
його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції
справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого
звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та
юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи
адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий
спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між
учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з
тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового
інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений
порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило
майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений
законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення
приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних
повноважень. Якщо ж стороною такого приватноправового спору є фізична особа,
яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, а також сам спір не пов`язаний
із здійснення господарської діяльності, він підлягає розгляду в порядку
цивільного судочинства.
Аналогічні правові висновки викладені у
постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року по справі №1340/6162/18, а також у постановах Великої Палати
Верховного Суду від 06 листопада 2019 року по справі №826/3051/18
та від 18 грудня 2019 року по справі №802/2270/17-а.
В той же час, слід відзначити, що
рішення відповідного державного органу про надання особі дозволу на розроблення
проекту землеустрою є лише одним з етапів, однієї зі стадій процесу отримання
права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого
дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права,
оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Відтак
правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення цього
органу, не підпадають під
визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та
зобов`язань осіб. Тому і сам спір як щодо такого рішення, так і
оскарження дій суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим. Аналогічні
правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17
жовтня 2018 року по справі №380/624/16-ц,
від 23 січня 2019 року по справі №308/10112/16-а,
від 18 грудня 2019 по справі №160/4211/19.
ВИСНОВОК: Спір, як щодо рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою,
так і щодо оскарження дій суб`єкта владних повноважень про надання чи відмову в
наданні такого дозволу виник із приводу протиправності бездіяльності суб`єкта
владних повноважень і є публічно-правовим, тому підлягає розгляду в порядку адміністративного
судочинства.
P.s. Слід зауважити, що що 24.02.2022
Президентом України підписано Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в
Україні", який неодноразово продовжено.
Відповідно до підпункту 5 пункту 27
розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України із змінами,
внесеними згідно із Законом №2247-IX від 12.05.2022, під час дії воєнного стану
земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної,
комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення
документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення
такої документації забороняється.
Матеріал по темі: «Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою –підсудність спору»
Теги:
дозвіл, проєкт землеустрою, розробка проєкту, розроблення документації із
землеустрою, підсудність, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
