Визначення предмету позову у справі про визнання недійсними електронних
торгів: «про визнання недійсним договору купівлі-продажу» чи «про витребування
майна»
4 липня 2023
року Велика Палата Верховного Суду у складі в рамках справи № 233/4365/18, провадження № 14-96цс21 (ЄДРСРУ №
112406155) досліджувала питання щодо визначення суб’єкта який має право на
позов і на який саме «про визнання недійсним договору купівлі-продажу» чи «про
витребування майна»?
Власник має
право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової
підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Якщо майно за
відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про
що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право
витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене
власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у
власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння
власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим
шляхом (частина перша статті 388 ЦК України). Майно не може бути витребувано
від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому
для виконання судових рішень (частина друга цієї статті у редакції, чинній на
час виникнення спірних правовідносин).
Велика Палата
Верховного Суду раніше виснувала, що право на витребування майна з незаконного
володіння може мати як власник, так і законний користувач майна (див.,
наприклад, постанови від 14 грудня 2022 року у справі №
461/12525/15-ц (пункт 95), від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19).
Метою позову
про витребування майна з чужого володіння
є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно
позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене
введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права
власності на таке майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у
постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 7 листопада 2018
року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та
№ 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада
2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти
114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі №
504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021
року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від
23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц
(пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі №
344/16879/15-ц).
Рішення суду
про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є
підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме
майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи
таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК
України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула
його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215
ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5
частини другої статті 16 ЦК України) (див., зокрема постанови Великої Палати
Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98,
123), від 14 листопада 2018 року у справі №
183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року
у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від
22 червня 2021 року у справі № 200/606/18
(пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі №
359/3373/16-ц (пункт 146), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).
Якщо продавець
продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його
відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків,
коли власник не має права вимагати його повернення. Якщо майно за відплатним
договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач
не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати
це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою
статті 388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї
статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув
майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття
387, частина третя статті 388 ЦК України).
Добросовісність
є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої
статті 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для
застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне
володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній
меті останнього. Якщо особа витребовує нерухоме майно, то для визначення
добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати
припис пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію
речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна
реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання
і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме
майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного
реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у
постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021
року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45),
від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16
(пункт 53)).
Вирішуючи
питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про
наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід
враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати
добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого
майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року
у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57),
від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також
висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла
знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про
набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021
року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від
23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц
(пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі №
914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).
Отже, якщо
нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла
знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на
нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості
Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у
цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень
і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування
таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості
зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від
незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (див. близькі за змістом висновки
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункт 38), від 15 червня 2021 року
у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16),
від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19
(пункт 6.46), від 6 липня 2022 року у справі №
914/2618/16 (пункт 54)).
Велика Палата
Верховного Суду звертає увагу на те, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому
питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на
торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.
ВИСНОВОК: Якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на
електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним
та не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо
визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права.
Для
застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає
потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину
купівлі--продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені
електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу
(див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18
(пункти 52, 57) і від 5 жовтня 2021 року у справі №
910/18647/19 (пункт 9.32)).
Матеріал по
темі: «Вимога про визнання недійсними
протоколу й акта про проведені електронні торги»
Теги: електронні торги, електронний аукціон, сетам торги, продаж майна,
спільна власність, оцінка нерухомості, оскарження оцінки, покупець, боржник,
виконавча служба, звернення стягнення, примусова реалізація, фіксована ціна,
порушення торгів, правочин, судова пракика, Верховний суд, Адвокат Морозов
