Верховний суд: ознаки, умови, сторони та особливості
припинення зобов’язання шляхом новації
14 вересня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 496/627/20,
провадження № 61-4635св23 (ЄДРСРУ № 113454724) досліджував питання щодо ознак,
умов, сторін та особливостей припинення зобов’язання шляхом новації.
Статтею 509 ЦК
України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)
зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати
майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від
вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від
боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах
добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов`язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього
Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться (стаття 526 ЦК України).
Підстави
припинення зобов`язань викладені у главі 50 ЦК України. Зокрема, статтею 598 ЦК
України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі
на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на
вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором
або законом.
При цьому
вказаною главою визначено, що підставами припинення зобов`язання можуть бути:
припинення зобов`язання виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК
України), припинення зобов`язання переданням відступного (стаття 600 ЦК
України), припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог (стаття 601 ЦК
України), зарахування у разі заміни кредитора (стаття 603 ЦК України),
домовленість сторін (стаття 604 ЦК України), прощення боргу (стаття 605 ЦК
України), поєднання боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України),
припинення зобов`язання неможливістю його виконання (стаття 607 ЦК України),
смерть боржника, якщо зобов`язання є нерозривно пов`язаним з його особою і у
зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (стаття 608 ЦК України),
припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора),
крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання
зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу
(стаття 609 ЦК України).
Відповідно до
статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із
сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні
умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе
зобов`язаною у разі її прийняття.
Згідно із
статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти
договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо
особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді
вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила
товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо),
яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо
інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до
частин другої, четвертої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за
домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між
тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані
з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.
Зі змісту
статті 604 Цивільного кодексу України вбачається, що ознаками новації є:
- спосіб
припинення зобов`язання;
- вона можлива
лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання);
- є
двостороннім правочином (договором);
- нове
зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного
зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання.
Деякі з
вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.
До умов новації згідно вимог
закону віднесено наступні:
-нове
зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне;
-сторони мають
досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а "домовленість про
новацію", про яку йдеться у частині другій статті 604 Цивільного кодексу
України, - це договір про заміну зобов`язання;
-вчиняється
новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має
відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання;
- наявність
наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у
договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не
припиняється, а буде діяти поряд з новим;
-дійсність
первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до
недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є
новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і
новація не відбувається);
-зміна змісту
зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі;
- допустимість
заміни первісного зобов`язання новим.
Характерною
ознакою новації є не зміна частини первісного зобов`язання, а укладення між
тими ж сторонами нового зобов`язання. Близька за змістом правова позиція
викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 25.11.2020 у справі № 921/301/17-г/11, ЄДРСРУ № 93466409).
В постанові
Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі №
609/67/18 зазначено, що новація - це угода про заміну первинного
зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє
правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого
припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання. Юридичною підставою для
зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення
первинного зобов`язання. Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну
природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має
правоприпинювальну природу.
Аналогічна
правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від
27.11.2019 у справі № 340/385/17.
Згідно з
правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії
суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019
року у справі № 686/863/17 тлумачення
частини другої статті 604, статті 1053 ЦК України свідчить, що під новацією
необхідно розуміти одну з підстав припинення зобов`язання, яка представляє
собою домовленість сторін про заміну первісного зобов`язання новим
зобов`язанням між тими ж сторонами.
ВИСНОВОК:
Юридичною
підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є обопільна домовленість
сторін про припинення первинного зобов`язання, оскільки угода про заміну
первинного зобов`язання має договірну природу.
Матеріал по
темі: «Заміна позики новим позиковим
зобов`язанням»
Теги: новація, новация, позика,
займ, заміна правовідношення, ознаки, види, припинення первинного зобовязання,
домовленість сторін, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
