Адвокат Морозов (судовий захист)
Окремі думки суддів ОП ККС Верховного суду щодо проведення невідкладного обшуку з метою врятування майна без ухвали слідчого судді (витяг)
Окрема думка № 1 (справа № 466/525/22, провадження
№ 51-7310кмо23, ЄДРСРУ № 122333181)
Законодавець зазначив, що невідкладний обшук може
проводитися, зокрема з метою врятування майна, але необхідність віднайти і
вилучити об`єкти, які можуть бути речовими доказами, сама по собі не може
тлумачитись як врятування майна за ч. 3 ст. 233 КПК, адже для врятування майна
необхідна реальна загроза його знищення або ж втрати.
Невідкладність проведення обшуку насамперед передбачає
усвідомлення органом досудового розслідування того факту, що у випадку його
непроведення те майно, яке або є предметом кримінального правопорушення, або
зберегло на собі сліди його вчинення може бути знищеним. Тобто існує ризик
того, що певні фактичні обставини у кримінальному провадженні неможливо буде
встановити, що ставить під загрозу ефективність розслідування загалом.
Якщо у сторони обвинувачення є обґрунтовані підозри
для того, щоб припускати, що таке майно може бути знищеним - може йтися про
невідкладний обшук.
Окрема думка № 2 (справа № 466/525/22, провадження
№ 51-7310кмо23, ЄДРСРУ № 122543834)
Більшість ґрунтує свою позицію, по-перше, на тому, що
частина 3 статті 233 Кримінального процесуального кодексу (КПК) становить собою
«інший, встановлений законом, порядок проведення в них огляду і обшуку» в
значенні статті 30 Конституції.
Це помилкове тлумачення. В цій частині стаття 233 КПК
передбачає, що увійти до володіння особи без ухвали слідчого судді можливо
«лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням … та майна …».
Врятування майна означає запобігання його знищенню,
зусилля, спрямовані на відвернення або принаймні зменшення шкоди, яка може бути
завдана інтересам володільця майна. Зусилля, спрямовані на відшукання майна,
яке володілець зберігає або сховав з метою убезпечити від загроз, далекі від
наміру «врятувати майно».
Право на недоторканість приватного володіння - це
ознака, що відрізняє безправне суспільство від суспільства, де панує право.
Право не зазнавати втручання держави до тих пір, поки суддя не зважить всі
докази і не дійде висновку, що саме за таких обставин приватність має поступитися
нагальним суспільним потребам, - це те, заради чого і створюються конституції.
Захисту цього права підпорядкована і заборона
проникнення до володіння без ордеру, і вимога обґрунтувати необхідність обшуку
слідчому судді (стаття 234 КПК), і вимога визнати недопустимими докази,
отримані внаслідок процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду,
без такого дозволу (частина 2 статті 87 КПК).
Отже, вимога отримання попереднього дозволу судді на
проникнення до володіння має залишатися непорушною, крім виключних, зазначених
у Конституції, випадків в їх традиційній інтерпретації.
Знак рівняння між «врятуванням майна» і «виявленням та
вилученням доказів», поставлений цією постановою, практично зітер межу між
ординарним обшуком, який має проводитися на підставі судового рішення, і
невідкладних обшуком; і це загрожує перетворенню винятку на правило.
Матеріал по темі: «Проведення обшуку до, а не після отримання дозволу слідчого судді»
Теги:обшук, проведення_обшуку, без_ухвали_слідчого_судді, слідчий, прокурор, адвокат, легалізація_обшуку, проникнення_у_приміщення, судова_практика, Верховний_суд, Адвокат_Морозов
