18 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
815/3805/16, касаційне провадження № К/9901/30484/18 (ЄДРСРУ №
105290434) досліджував питання щодо визначення митної вартості за другорядним
методом у зв’язку із ненаданням додатково запитаних митним органом документів.
Відповідно до статей 49, 50 Митного
кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон
України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка
базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування
митних платежів.
Частиною першою статті 51 Митного
кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через
митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього
Кодексу.
При цьому, згідно з приписами пункту 2
частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним
особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів
і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні
базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються
обчисленню.
Декларант або уповноважена ним особа,
які заявляють митну вартість товару, зокрема, мають право на випуск у вільний
обіг товарів, що декларуються:
- у
разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів -
за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- у
разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу
доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати
митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і
зборів;
- у
разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу
доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за
умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів
та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному
органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього
Кодексу (пункт 2 частини третьої статті 52 Митного кодексу України).
Окрім цього, у рішенні про коригування
заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо
зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних)
товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію
і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості
оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена у
постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року в справі №
826/6346/13 (№К/9901/36092/18).
Частиною четвертою статті 52 Митного
кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для
заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України
відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить
митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними
для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
За змістом частини першої статті 260
Митного кодексу України, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє
точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної
декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів
тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані,
достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про
подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення
тимчасової митної декларації.
Відповідно до частин першої - третьої
статті 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в
Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору
(контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору
щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних)
товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості
(обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію
України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
ВАЖЛИВО: Кожний наступний метод застосовується
лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом
застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 58 Митного
кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту)
щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного
режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав
покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а)
встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані
(відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо
продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або
застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна
частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або
використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві,
якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень
частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою
особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на
ціну товарів.
Статтею 53 Митного кодексу України
встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною
декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують
заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які
підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що
подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього
Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної
вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт)
або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або
рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські
платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або
бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити,
необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи,
якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість
товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення
оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо
імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, -
страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість
страхування.
Відповідно до частини п`ятої статті 53
Митного кодексу України забороняється
вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи,
відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Таким чином, витребування митницею
додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні
підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж
основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним
судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21 -591а15(814/283/14), Верховним Судом,
зокрема, постановах від 20.02.2018 року №
826/997/16, від 20.02.2015 року №
826/8799/16, від 17.04.2018 року №
815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.
(!!!) З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом
передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному
органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу
її визначення.
Вказана норма кореспондується з
положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний
контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних
формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з
питань державної митної справи.
Відповідно до статті 58 Митного кодексу
України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (Контракту)
щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом
або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не
визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної
вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути
визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у
пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться
на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що
була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на
експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини
десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або
підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або
повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь
продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання
зобов`язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею
робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та
піддаються обчисленню.
Використані декларантом або
уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися
обчисленню та підтверджуватися документально.
Послідовність дій посадових осіб
органів доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення
митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного
оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб
митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю
правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний
кордон України, затвердженими наказом ДМС України від 13.07.2012 №362.
Згідно з приписами пункту 6 глави 2
вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого
декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів
за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується:
- включення
всіх складових митної вартості;
- включення
всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою -
восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає
сплаті;
- наявність
помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну
вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної
вартості (далі - ДМВ);
- наявність
арифметичних помилок в митній декларації, ДМВ або документах, які
підтверджують митну вартість товарів;
- наявність
помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах;
- наявність
помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок);
- наявність
помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці
виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення
заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у
підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних
при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній
декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які
впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині
наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45,
46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення
товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині
зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної
вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару
(пункт 7 глави 2 Методичних рекомендацій).
Відповідно до частини першої статті 55
Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості
товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим
імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час
здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до,
так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених
частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або
недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно
визначено митну вартість товарів.
Відповідно до пункту 1 частини
четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час
здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів
зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним
особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої
митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх
відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості
товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті
за ці товари.
Згідно до положень частини шостої
статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної
вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою
документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах
другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.
За змістом статті 57 Митного кодексу
України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно
до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом,
тобто, за ціною договору (вартістю операції).
ВАЖЛИВО: Тобто, згідно норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про
коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність
застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був
застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Також згідно з частиною шостою статті
53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним
бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження
заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають
лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи
помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за
першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи
такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої
інформації.
Право митного органу на
витребування додаткових документів не
є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- надані
декларантом документи містять розбіжності,
- наявні
ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові
значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що
була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, аналіз наведених положень
дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати
контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці
повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування
додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності
обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для
підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик
товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів,
порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості
ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу
обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є
обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість
витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і
зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної
вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті
документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості
задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53
Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів
може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише
тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не
спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
ВИСНОВОК: Відтак, наведені приписи зобов`язують
митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви,
причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а
також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити
документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх
відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця
повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими,
чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме
документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна позиція висловлена Верховним
судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі №21-591а15 (814/283/14).
Матеріал по темі: «Право на податковий кредит за умови подання тимчасової митної декларації»
Теги: митниця, визначення
митної вартості, ціна договору, декларація, основний метод, коригування,
оскарження рішення митниці, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
