Адвокат Морозов (судебная защита)
Перехід права власності на земельну ділянку в разі набуття права власності на розташовані на ній об’єкти нерухомості: позиція Верховного суду України.
Чинне законодавство передбачає припинення
права власності та/або користування земельною ділянкою в разі набуття іншою
особою права власності на нерухоме майно, площа земельної ділянки під яким є
лише частиною земельної ділянки первинного землекористувача.
Поряд з цим, 12.10.2016 р. Верховний суд України
розглядаючи справу № 6-2225цс16 підтвердив
раніше висловлену позицію та серед іншого вказав, що за змістом статті 377 ЦК
України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду,
переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без
зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
ВАЖЛИВО: Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди
розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності
на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або
спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх
обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда
розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження
до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на
якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно статті 120 ЗК України у разі набуття
права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у
власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право
користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка
набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на
земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право
власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни
її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда
розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття
права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування
земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж
обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі переходу права власності на будинок або
його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право
на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала
попередньому землевласнику (землекористувачу).
У разі набуття права власності на жилий
будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку
визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку,
будівлі або споруди.
У разі набуття права власності на жилий
будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть
мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування
земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на
умовах оренди.
Зазначена норма закріплює загальний принцип
цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт
розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки
перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та
передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного
законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо
набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами
земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну
ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
ВАЖЛИВО: при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою
статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права
власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право
власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із
виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило
стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване
одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак
об’єкта права власності.
Окрім того, пунктом «е» частини першої статті
141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування
земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок,
будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Таким чином, за загальним правилом,
закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає
власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала
попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження
нерухомості (Постанова ВСУ від
11.02.2015 року по справі № 6-2цс15 (№ в ЄДРСРУ 42763573).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті
11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є
договори та інші правочини.
За змістом частин першої, третьої статті 626
ЦК України двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін,
спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків,
якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.
Отже, правова природа двостороннього договору
передбачає волевиявлення обох сторін договору на зміну, припинення або встановлення
прав та обов’язків сторін цього договору.
За змістом статті 655 ЦК України за договором
купівлі-продажу продавець передає/зобов’язується передати майно (товар), а
покупець приймає/зобов’язується прийняти майно (товар).
ВИСНОВОК: Ухвалюючи рішення, суд повинен враховувати, що у разі набуття права власності на жилий
будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої
особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на
якій розташовані ці об'єкти нерухомості.
Аналогічна правова позиція закріплена і у
Постанові Верховного суду України від 12
жовтня 2016 року у справі № 6-2099цс16.
Але не буває все так добре…
… ч. 6
ст. 120 Земельного кодексу України передбачає, що Істотною
умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок,
будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на
яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
Укладення
договору, який передбачає набуття права власності на
жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину
земельної ділянки, здійснюється після
виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого
кадастрового номера.
По факту, в разі відчуження нерухомості, розташованої
на земельній ділянці без присвоєння їй
окремого кадастрового номера, такий правочин є НЕДІЙСНИМ.
Однак судова практика знайшла вихід і з цієї,
практично патової ситуації.
Зокрема Верховний суд України, розглядаючи
справу № 6-194цс14 вказав на наступне.
«Істотними умовами договору купівлі-продажу,
за загальним правилом, є умови про предмет та ціну. Інші умови договору купівлі-продажу можуть
набувати значення істотних, якщо щодо них є безпосередня вказівка в інших
правових нормах.
Так, за змістом частини другої статті 377 ЦК
України та частини шостої статті 120 ЗК України кадастровий номер земельної
ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на
житловий будинок, будівлю або споруду, є істотною умовою договору, який передбачає
набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Укладення договору, який передбачає набуття
права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом
права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в
окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
Положення зазначених правових норм спрямовані
на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів
нерухомості, які на ній розташовані.
Таким чином, у договорі купівлі-продажу (або
іншому договорі про відчуження) будинку (будівлі, споруди) повинен позначатись
кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з
переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.
Разом із тим відповідно до частини першої
статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим
Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або
оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено
право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення,
невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до
суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме
її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб,
яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні
та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або
оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого
вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно із частиною другою статті 16, частиною
першою статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання
недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами
першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з
невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного
законодавства.
Як установлено судом, підставою для
визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, позивач, який
є продавцем за цим договором, зазначив недодержання під час його укладення
вимог частини шостої статті 120 ЗК України та частини другої статті 377 ЦК
України, а саме не зазначення кадастрового номера земельної ділянки, на якій
розміщена будівля трансформаторної підстанції.
ВАЖЛИВО: Установивши, що позивач (продавець) не є власником спірної земельної
ділянки та що кадастровий номер земельній ділянці присвоєний не був, а також не встановивши порушення законних прав
позивача у зв'язку з відсутністю в Договорі купівлі-продажу умови щодо
кадастрового номера земельної ділянки, з урахуванням тієї обставини, що вказана
істотна умова не впливає на права чи інтереси продавця, суд дійшов
обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення його позовних
вимог» (Постанова ВСУ від 17.12.2014
року по справі № 6-194цс14 (№ в ЄДРСРУ 42202960).
Теги: перехід права власності на земельну ділянку, земельна ділянка, кадастровий номер земельної ділянки,
присвоєння кадастрового номеру, істотна умова купівлі-продажу, цілісність
об’єкту нерухомості, припинення право власності, розпорядження, відчуження
нерухомості, будівля, споруди, будинок, юрист, судова практика, Адвокат Морозов
