Особливості захисту
ділової репутації юридичної особи. Право на спростування недостовірної
інформації.
03
жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
209/4925/13-ц, провадження № 61-26252св18 (ЄДРСРУ № 84725984)
досліджував питання захисту ділової репутації юридичної особи.
Статтею
34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на
вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Разом
із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний
неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і
свободи, честь і гідність інших людей.
Таким
чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і
переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію
та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Главою
22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед
яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на
недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
У
п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007
№ 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування
господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за
змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної
інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише
фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у
тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить
діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).
Таким
чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а
також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277
ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст.
299 ЦК України.
Відповідно
до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про
особу, вважається недостовірною.
Згідно
ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про
судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також
ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається
інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить
відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але
відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
У
відповідності до положень ст. 34 ГК України, дискредитацією суб`єкта
господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних
відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які
завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.
Відповідно
до статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та
обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю
природою можуть належати лише людині.
Особистими
немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому
числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які
охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).
Згідно
із частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на
недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію
та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Під
діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств,
фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється
оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку
здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Юридичним
складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення
позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації
фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації,
тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена
інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди
відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і
своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під
поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання
по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;
поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів
телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах,
адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних
мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням
інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів,
гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм
змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію
фізичної та юридичної особи.
Недостовірною
вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво,
тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які
існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або
перекручені).
Позивач
повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що
внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи
питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати
характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи
оціночним судженням.
В
той же час суд має обґрунтувати чому він вважає певну фразу оціночним судженням
(Верховний суд у справі №369/1052/16-ц від
08.05.2018 р.)
Необхідно
також враховувати, що висловлювання думок в тому числі, надіслання листів та заяв до державних
органів, перш за все, з метою перевірки незаконної, на думку заявника,
діяльності, є реалізацією особою конституційного права, а не
поширенням недостовірної інформації (Постанова Верховного суду у складі Другої
судової падати Касаційного цивільного суду у праві №
207/1161/17, провадження № 61-12828св18).
P.s.
Слід також пам’ятати, що дії публічного діяча знаходяться під
пильним наглядом громадськості й межа допустимої критики щодо такої
особи є значно ширшою ніж до приватної особи.
Такі
висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду висловлені у
справах даної категорії: №761/8035/16-ц від
28 березня 2018 року, №369/1052/16-ц від 08
травня 2018 року, №207/1161/17-ц від 15
серпня 2018 року, а також практикою судів у справах №755/1166/16-ц
від 22 лютого 2017 року та №466/4312/17 від
22 07 грудня 2017 року.
Окрім
цього, критика публічної особи, навіть і перебільшена, не є розповсюдженням
недостовірної інформації (Верховний суд в рамках справи № 761/8035/16-ц від 28.03.2018 р.)
Теги:
оціночні судження, захист честі гідності та ділової репутації, ділова
репутація юридичної особи, розповсюдження недостовірної інформації, судова
практика, Адвокат Морозов
