Зупинення перебігу строку на прийняття спадщини та можливість в постанові
Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття
спадщини
Відповідно до
ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або
оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день,
з якого вона оголошується померлою.
Згідно ст. 1270
ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який
починається з дня відкриття спадщини і протягом якого відповідно до ст.1269 ЦК
України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття
спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної
контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до
ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для
прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий
строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Указом
Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»,
затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у з`язку з військовою
агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із
05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, та у подальшому неодноразово
продовжувався і триває до сьогодні.
Відповідно до
пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 «Деякі
питання нотаріату в умовах воєнного стану» установлено, що на час воєнного
стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється.
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку
для прийняття спадщини.
Однак,
Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі №
676/47/21 дійшов висновку, що законодавець як у статті 1270 ЦК України,
так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої
конструкції як "зупинення перебігу строку на прийняття спадщини" та
можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо
строку на прийняття спадщини, а пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України
від 28.02.2022 № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного
стану" суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає
застосуванню. Даний висновок в силу положень частини шостої статті 13 Закону
України "Про судоустрій і статус суддів", ч.4 ст.263 ЦПК України
підлягає врахуванню іншими судами при застосуванні таких норм права.
Більше того, у
постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22) зазначено,
що «у доктрині приватного права зауважується, що ієрархія актів цивільного
законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона
поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та,
по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і
інших (поточних)). Одночасно слід визнати існування ієрархії між ЦК як
кодифікованим законом та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні
відносини. Ця ієрархія базується на визнанні ЦК основним актом цивільного
законодавства (вимір ієрархії по горизонталі) (див. Цивільний кодекс України:
науково-практичний коментар. Т. 1: Загальні положення. Особи / за ред. І. В.
Спасибо-Фатєєвої. - Харків: ЕКУС, 2020. - С. 45). Стосовно виміру ієрархії
актів цивільного законодавства по горизонталі, то в статті 4 ЦК України
закріплюється пріоритет норм ЦК (як основного регулятора приватних відносин)
над нормами інших законів. Причому, що такий спосіб вирішення колізії норм ЦК
із нормами інших законів, із констатацією пріоритету норм ЦК над нормами інших
законів, підтримувався, зокрема, Конституційним Судом України (див. рішення від
13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012),
Верховним Судом України (див. постанову Верховного Суду України від 30 жовтня
2013 року у справі № 6-59цс13, постанову
Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15), Великою Палатою Верховного Суду
(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі
№ 334/3161/17 (провадження № 14-188 цс 20).
Щодо виміру
ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то в статті 4 ЦК України
встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися
цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів
України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише
такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках,
установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів
України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо
постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або
іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону.
Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим
можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у
випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість
видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених
органів суттєвим чином обмежена (див. постанову Верховного Суду у
складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06
листопада 2019 року в справі № 490/7071/16-ц
(провадження № 61-25815св18)».
Тлумачення
зазначених вище норм ЦК України, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного
законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття
спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним
кодексом України, який прийнятий Верховною радою України і є основним
актом цивільного законодавства України.
Строк на
прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст. 1270, 1272 ЦК України),
оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який
не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини.
Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як
майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли
спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України); для
спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд
визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України); законодавець
як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає
допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на
прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України
визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини;
ВИСНОВОК: Отже, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від
28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить
ст. 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
Матеріал по
темі: «Прийняття спадщини із-за кордону»
Теги: спадок, спадкоємець, наследство, строк на прийняття спадщини,
порушення строку, додатковий строк для прийняття спадщини, заява, нотаріус,
суд, поважні причини пропуску, заповіт, завещание, спадкування за законом,
частки спадщини, юрист, судовий захист, Адвокат Морозов
