Представництво депутатом інтересів територіальної громади в судах

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Правомочність та судова практика Верховного суду відносно представництва депутатом місцевої ради інтересів територіальної громади в судах

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 №93-IV (далі - Закон №93-IV) депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Частиною першою статті 6 Закону №93-IV передбачено, що депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.

Аналізуючи зміст положень вказаного закону, зокрема спеціально-статусні права та обов`язки депутата місцевої ради, Верховний Суд неодноразово зазначав, зокрема у постанові від 28.06.2022 року (справа №520/13062/21), що депутат місцевої ради є представником інтересів відповідної територіальної громади і у своїй діяльності як у виборчому окрузі, так і в раді чи її органах не реалізує жодних публічно-владних управлінських функцій.

Крім того, слід звернути увагу на те, що Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №803/413/18, постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі №320/740/16-а, було сформовано правовий висновок щодо особливостей розгляду адміністративними судами справ, позивачами в яких є депутати місцевих рад.

Згідно з вказаним висновком правовий статус депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом №280-97/ВР та Законом №93-IV .

(!!!) З аналізу положень указаних Законів випливає, що депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю.

Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.

Однак, депутат місцевої ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Отже, відповідні ради, а не окремі депутати, згідно із статтею 10 Закону №280/97-ВР, є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їхнього імені та в їхніх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом №280/97-ВР та іншими законами, а отже, й наділені в силу закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) у суді може бути реалізоване шляхом представництва. Водночас депутат місцевої ради не уповноважений представляти в судах інтереси такої ради або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

Депутат України не наділений повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом (окрім відносин представництва). Разом з тим депутат, при виявлені порушень Закону, має право надіслати депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів з метою усунення порушення (24 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 658/2923/16-а, адміністративне провадження №К/9901/44964/18 (ЄДРСРУ № 93829257)).

ВИСНОВОК: Таким чином, депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах, проте Конституцією України, Законом №280-97/ВР, Законом №93-IV та КАС України не встановлено обмежень для депутатів місцевих рад на звернення до суду за захистом їхніх індивідуальних прав, у тому числі тих, які випливають зі статусу депутата місцевої ради.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2022 року у справі №580/240/20.

 

Матеріал по темі: «Чи можуть депутати бути відповідачами в суді?»

 

 

Теги: депутат, депутатське звернення, усунення порушень закону, звернення до суду, відносини представництва, депутатський запит, контролюючі, правоохоронні органи, Верховний суд, Адвокат Морозов

Чи можуть депутати бути відповідачами в суді?

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд: депутат України не відноситься до суб'єктів владних повноважень і не наділений владними управлінськими функціями

28 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 520/13062/21, адміністративне провадження № К/990/140/22 (ЄДРСРУ № 104975350) досліджував питання щодо суб’єкта відповідальності в судовому процесі з вимогами до депутата.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято, або прав, свобод та інтересів якої це рішення (індивідуальний акт) стосується. Якщо позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскаржуваного рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, таке рішення, відповідно, не породжує для позивача й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 у справі №800/489/17, від 06.02.2019 у справі №9901/815/18).

Вирішуючи чи є депутати місцевої ради посадовими (службовими) особами, які у відносинах з виборцями здійснюють владні управлінські функції, Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 №93-IV (далі - Закон №93-IV) депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Частиною першою статті 6 Закону №93-IV передбачено, що депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.

Статтями 18-19 Закону №93-IV передбачено, що депутат місцевої ради зобов'язаний: 1)  додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів; 2) брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень; 3)  виконувати доручення ради, її органів, сільського, селищного, міського голови чи голови ради; інформувати їх про виконання доручень.

Депутат місцевої ради має право: 1) обирати і бути обраним до органів відповідної ради; 2)  офіційно представляти виборців у відповідній раді та її органах; 3) пропонувати питання для розгляду їх радою та її органами; 4) вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті; 5) вносити на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю; 6)  вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них; 7) висловлюватися щодо персонального складу утворюваних радою органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються радою; 8)  порушувати питання про недовіру сільському, селищному, міському голові, розпуск органів, утворених радою, та звільнення посадових осіб місцевого самоврядування; 9) брати участь у дебатах, звертатися із запитами, ставити запитання доповідачам, співдоповідачам, головуючому на засіданні; 10) вносити пропозиції про заслуховування на пленарному засіданні ради звіту чи інформації будь-якого органу або посадової особи, підзвітних чи підконтрольних раді, а також з питань, що віднесені до компетенції ради, інших органів і посадових осіб, які діють на її території; 11) порушувати в раді та її органах питання про необхідність перевірки роботи підзвітних та підконтрольних раді органів, підприємств, установ, організацій; 12) виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій та з мотивів голосування, давати довідки; 13) ознайомлюватися з текстами виступів у стенограмах чи протоколах засідань ради та її органів до їх опублікування; 14) оголошувати на засіданнях ради та її органів тексти звернень, заяв, пропозицій громадян або їх об'єднань, якщо вони мають суспільне значення; 15) об'єднуватися з іншими депутатами місцевої ради в депутатські групи, фракції, які діють відповідно до регламенту ради.

Пунктом 2 частини першої статті 10 Закону №93-IV визначено, що у виборчому окрузі депутат місцевої ради зобов'язаний не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, про виконання планів і програм економічного і соціального розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців.

Відповідно до частини першої статі 11 Закону №93-IV у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1)  офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2)  брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3)  порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4)  доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5)  вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.

Зміст викладених положень Закону №93-IV дає підстави стверджувати, що депутат місцевої ради є представником інтересів відповідної територіальної громади і у своїй діяльності як у виборчому окрузі, так і в раді чи її органах не реалізує жодних публічно-владних управлінських функцій.

Подібні за змістом висновки були викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №  826/8777/18 за позовом господарського товариства до народного депутата України про визнання незаконними дій щодо втручання в господарську діяльність.

Проаналізувавши суть діяльності народного депутата України, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що народний депутат України не є ані посадовою, ані службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а є учасником законотворчої діяльності, не відноситься до суб'єктів владних повноважень і не наділений владними управлінськими функціями.

Проте, як зазначено в постанові Київського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 28 січня 2022 року  у справі № 757/59726/21-ц  (ЄДРСРУ № 102837380#) він може нести відповідальність як фізична особа та бути стороною у справі, яка підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

ВИСНОВОК: Отже, з приводу реалізації функцій у сфері управління, то суб`єктом відповідальності може бути виключно відповідна рада, від імені якої, як колегіального органу, діє депутат.

Між тим депутат, може нести відповідальність як фізична особа та бути стороною у справі, яка підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

 

P.s. Невиконання депутатом місцевої ради без поважних причин обов'язків депутата місцевої ради у виборчому окрузі, передбачених статтею 10 цього Закону №93-IV, є підставою для відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.

 

Матеріал по темі: «Індивідуальне звернення депутата до суду з адміністративним позовом»

 

 

Теги: депутат, депутатське звернення, усунення порушень закону, звернення до суду, відносини представництва, депутатський запит, контролюючі, правоохоронні органи, Верховний суд, Адвокат Морозов

 

Індивідуальне звернення депутата до суду з адміністративним позовом

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Депутат України не наділений повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом

24 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 658/2923/16-а, адміністративне провадження №К/9901/44964/18 (ЄДРСРУ № 93829257) досліджував питання щодо права ні індивідуальне звернення депутата до адміністративного суду відносно усунення порушення законності.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.

При цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. При цьому відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

(!!!) У разі виявлення порушення законності депутат має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавством чітко визначено шляхи реалізації повноважень депутатом місцевої ради, проте такий не наділений повноваженнями щодо звернення до суду, у тому числі з метою захисту прав та інтересів територіальної громади, з вимогами до міського голови щодо усунення порушень законності.

Отже, депутат місцевої ради не наділений повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 803/413/18, у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №320/740/16-а, від 07.08.2020 у справі № 1917/1104/12.

Окрім цього Верховний суд наголошує, що  повноваження щодо звернення до суду щодо визнання протиправними дій посадових осіб державного органу, у тому числі з метою захисту прав та інтересів громадян України (виборців), можуть бути реалізовані народним депутатом України тільки у межах відносин представництва.

З урахуванням вказаного, 24 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 826/12998/17, адміністративне провадження № К/9901/25146/19 (ЄДРСРУ № 93829273) дійшов висновку, що народний депутат України не наділений повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.06.2018 у справі № 826/4504/17, від 06.11.2019 у справі №826/15078/17, від 30.06.2020 у справі № 640/1609/19. 

ВИСНОВОК: Депутат України не наділений повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом (окрім відносин представництва).

Разом з тим депутат, при виявлені порушень Закону, має право надіслати депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів з метою усунення порушення.

 

 

Теги: депутат, депутатське звернення, усунення порушень закону, звернення до суду, відносини представництва, депутатський запит, контролюючі, правоохоронні органи, Верховний суд, Адвокат Морозов