Депутат України не
наділений повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом
індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом
24
грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного
суду в рамках справи № 658/2923/16-а,
адміністративне провадження №К/9901/44964/18 (ЄДРСРУ № 93829257) досліджував
питання щодо права ні індивідуальне звернення депутата до адміністративного
суду відносно усунення порушення законності.
Положеннями
статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на
оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен
має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і
свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний
Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і
конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції
України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи
людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави
(частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і
службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на
підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати
рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень
прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом
порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було
обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально
виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно
із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється
на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У
передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За
змістом частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України
(в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду,
якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень
порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно
з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №
18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може
звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий
зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому
ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом
інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту
суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших
засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених
індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і
законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д)
означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового
регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є)
розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений
законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в
яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже,
гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України
право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом
порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було
обґрунтованим. Таке порушення
прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів
особи, яка стверджує про їх порушення.
Обов`язковою
умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного
порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто
негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання
у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок
протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.
При
цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або
обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з
боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх
реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. При цьому відсутність порушення суб`єктивних прав
особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність
суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань
адміністративного судочинства.
(!!!) У разі виявлення порушення законності депутат
має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи
контролюючих органів.
Аналіз
наведених норм дає підстави для висновку, що законодавством чітко визначено
шляхи реалізації повноважень депутатом місцевої ради, проте такий не наділений
повноваженнями щодо звернення до суду, у тому числі з метою захисту прав та
інтересів територіальної громади, з вимогами до міського голови щодо усунення
порушень законності.
Отже,
депутат місцевої ради не наділений повноваженнями вимагати усунення порушення
законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом.
Аналогічна
правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від
30.01.2019 у справі № 803/413/18, у
постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №320/740/16-а,
від 07.08.2020 у справі № 1917/1104/12.
Окрім
цього Верховний суд наголошує, що повноваження щодо звернення до суду
щодо визнання протиправними дій посадових осіб державного органу, у тому числі
з метою захисту прав та інтересів громадян України (виборців), можуть бути
реалізовані народним депутатом України тільки
у межах відносин представництва.
З
урахуванням вказаного, 24 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 826/12998/17, адміністративне провадження №
К/9901/25146/19 (ЄДРСРУ № 93829273) дійшов висновку, що народний депутат
України не наділений повноваженнями вимагати усунення порушення законності
шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом.
Аналогічна
правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.06.2018 у справі № 826/4504/17, від 06.11.2019 у справі №826/15078/17, від 30.06.2020 у справі № 640/1609/19.
ВИСНОВОК: Депутат України не наділений
повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального
звернення до суду з адміністративним позовом (окрім відносин представництва).
Разом
з тим депутат, при виявлені порушень Закону, має право надіслати депутатське
звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів з
метою усунення порушення.
Теги:
депутат, депутатське звернення, усунення порушень закону, звернення до суду,
відносини представництва, депутатський запит, контролюючі, правоохоронні
органи, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар