Контроль за виконанням судового рішення шляхом ухвалення з цього приводу
іншого судового рішення
26 липня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 640/17504/19,
адміністративне провадження № К/9901/26030/21 (ЄДРСРУ № 112441459) досліджував
питання щодо контролем за виконанням судового рішення шляхом ухвалення з цього
приводу іншого судового рішення.
Судові рішення,
що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної
влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими
особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території
України.
Невиконання
судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Отже,
обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на
справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених
статтею 129-1 Конституції України.
Зазначені
висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у
постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19,
від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20
та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Окрім того, невиконання
судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить
принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової
визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання
сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини,
виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що
набуло законної сили.
Аналогічний
висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 жовтня
2018 року у справі № 638/643/17, від 18
квітня 2019 року у справі № 808/2291/16, від
21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а,
від 29 листопада 2019 року у справі № 805/5043/15-а,
від 20 лютого 2020 року у справі № 15/6834/15,
від 18 лютого 2022 року у справі № 520/3601/19
та від 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20.
Згідно з
положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»
від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче
провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання
рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових
осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень
судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах
повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими
актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також
рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині
першій статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець
зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання
рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
(!!!) З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна
зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом
ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове
виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №
1404-VIII.
Аналогічна
правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16
січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Визначаються
спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень зокрема до
них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про
виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення
та інше.
Відповідно до
вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду,
має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними
рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень -
відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача,
підтверджених такою постановою суду.
Отже,
процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в
адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно
вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення
суду.
Верховний Суд
звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення
належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме
невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та
обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта
владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС
України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання
судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку
захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за
виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України,
який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є
спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, вимоги
про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних
повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового
рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічний
висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах
Верховного Суду від 20.02.2019 р. у справі №
806/2143/1517 від 17.04.2019 р. у справі №
355/1648/15-а, від 21.08.2019 р. у справі №295/13613/16,
від 22.08.2019 р. у справі № 522/10140/17 та
від 21.11.2019 р. у справі №802/1933/18-а,
від 30.03.2021 у справі № 580/3376/20.
Фактично, суд
не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового
рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового
провадження.
Аналогічна
правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від
16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від
06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в
постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №
806/2143/15, від 11.12.2020 у справі №
826/13146/18.
ВИСНОВОК: Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не
вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Матеріал по
темі: «Судовий контроль за виконанням
судового рішення»
Теги: судовий контроль, виконання судового рішення, звіт про виконання,
встановлення судового контролю, невиконання судового рішення, відмова від
виконання, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
