Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: право на звернення зі скаргою у строк
десять календарних днів під час оскарження рішень, дій або бездіяльності
державного виконавця
21 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 904/1435/22 (ЄДРСРУ № 124560765) досліджував
питання щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів під
час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої
посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на
виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду.
Відповідно до статті 129 ГПК України держава
забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль
за виконанням судового рішення здійснює суд. Гарантією прав фізичних і
юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або
бездіяльності державних виконавців.
Згідно з вимогами статті 339 ГПК України сторони
виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо
вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої
посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під
час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу,
порушено їхні права.
У пункті «а» частини першої статті 341 ГПК України
встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний
строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення
її права.
(!) Згідно з
частиною другою статті 341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для
подання скарги може бути поновлено судом.
Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності
державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої
служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий
документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК
України, які знаходяться у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових
рішень», зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять
календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього
Кодексу.
(Подібний правовий висновок викладено у постанові
Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) та
постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 909/992/19).
ВАЖЛИВО: Визначаючи
початок перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність)
суб`єкта відповідно до вимог частини першої статті 341 ГПК України, суд повинен
враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був)
дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені
на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).
Аналізуючи зміст статті 341 ГПК України та поняття
«дізнався» та «повинен був дізнатися», законодавець у зазначеній нормі вказує
на презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому
провадженні. Більше того, доведення факту, через який сторона не знала про
порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду,
на думку законодавця недостатньо.
Таким чином, стягувач, який подав до відповідного
органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав
задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його
прав у виконавчому провадженні. Подібний висновок викладено у постанові
об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
04.02.2022 у справі №
925/308/13-г.
За приписами статті 118 ГПК України право на вчинення
процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або
призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення
процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених
цим Кодексом.
В силу статті 118 ГПК України, наслідком пропуску процесуального
строку та незвернення до суду з клопотанням про його поновлення є залишення
скарги без розгляду.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного
Суду від 23.08.2023 у справі №
921/14/18.
Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема, у постановах
від 01.11.2023 у справі №
904/3734/20, від 15.02.2024 у справі № 909/524/19, від 19.03.2024 у справі № 909/992/19), що
передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного
виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк,
передбачений частиною першою статті 341 ГПК України, або наявності відповідного
клопотання й обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з
поважних причин.
(Такий правовий висновок викладено у постанові Великої
Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18), від
01.11.2023 у справі №
904/3734/20, постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №
909/524/19, від 19.03.2024 у справі № 909/992/19).
З`ясування обставин дотримання заявником встановленого
законом процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії
(бездіяльність) державного чи приватного виконавця, наявності клопотання про
поновлення такого строку та поважних причин для його поновлення має
першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання зазначеного
строку, відсутності клопотання про його поновлення, а також поважності причин
для такого поновлення, є залишення скарги без розгляду в порядку частини другої
статті 118 ГПК України.
(Близька за змістом правова позиція викладена у
постанові Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі № 909/615/15).
ВИСНОВОК: Дотримання процесуальних строків є важливим аспектом
під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої
посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на
виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду.
Матеріал по темі: «Судовий контроль за виконанням судових рішень»
Теги: судовий контроль, виконання
судового рішення, звіт про виконання, встановлення судового контролю,
невиконання судового рішення, відмова від виконання, судова практика, Верховний
суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар