Визнання банківської
гарантії такою, що не підлягає виконанню є належним способом захисту, адже це
фактично є вимогою про визнання припиненим одностороннього правочину
(гарантії).
15
серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 910/5989/18
(ЄДРСРУ № 83691918) досліджував питання щодо визнання банківської гарантії
такою, що не підлягає виконанню.
Згідно
зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина
захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами
захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням
суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про
судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією
та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею
16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20
Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право
звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та
інтересу. Зокрема, згідно з пунктами 3, 5, 7 частини другої статті 16 ЦК
України такими способами є припинення дії, яка порушує право, примусове
виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення. Суд може захистити
цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або
законом чи судом у визначених законом випадках. Частиною другою статті 20
Господарського кодексу України передбачено визнання наявності або відсутності
прав; установлення, зміну чи припинення господарських правовідносин, як одні із
способів захисту прав суб`єктів господарювання. Разом з тим, такі вимоги будуть
належними способами захисту цивільних прав, якщо вони самостійно будуть
призводити до поновлення порушених прав. У випадку, якщо такі вимоги є
пов`язаними з іншим способом захисту цивільних прав, зокрема, вимогою про
стягнення грошових коштів за зобов`язаннями, вони не можуть самостійно
розглядатися в окремій справі та підлягають розгляду разом з вимогами, що
забезпечують дійсне поновлення прав позивача.
Такі
висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування способів захисту
цивільних прав наведені у постанові 21.08.2018 зі справи № 910/14144/17.
Предметом
позовних вимог у цій справі були дві вимоги: про визнання банківської гарантії
такою, що не підлягає виконанню та про повернення зазначеної банківської
гарантії, як способу забезпечення зобов`язань позивача за Договором.
Відповідно
до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в
якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,
сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право
вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно
зі статтями 546, 560, 563, 569 ЦК України, банківська гарантія є одним із способів
забезпечення зобов`язання боржника перед кредитором та одностороннім
правочином, за яким банк, інша фінансова установа, страхова організація
(гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником
(принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення
зобов`язання боржником та має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в
межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено
договором між гарантом та боржником.
Необхідно
підкреслити, що з умов гарантії та норм права слідує, що обов`язок гаранта
сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови
порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення
кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними у гарантії документами
в установлений цією гарантією
строк. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність
гаранта не настає.
Наведена
правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 лютого
2016 року № 3-31гс16.
Отже,
припинення зобов`язання за гарантією стосується також прав боржника
(принципала), оскільки в такому випадку останній звільняється від
відповідальності за регресними вимогами, з якими гарант може звернутися до
нього у випадку стягнення з нього грошової суми за виданою гарантією.
З
огляду на викладене, Касаційний господарський суд погоджується з висновком про
можливість обрання позивачем такого способу захисту своїх прав та інтересів як
визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, що фактично є
вимогою про визнання припиненим одностороннього правочину (гарантії).
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 зі
справи № 910/5726/18 (ЄДРСРУ № 80648592) та
від 04.04.2019 зі справи № 910/5723/18
(ЄДРСРУ № 81038926).
P.s.
Разом з тим, суд вказує, що не
є належним способом захисту цивільних прав вимога позивача про повернення
банківської гарантії, як документа, що був наданий позивачем до
тендерної документації при оформленні договору з постачання паливо-мастильних
матеріалів та який втратив свою чинність, оскільки правочин (гарантію) визнано
таким, що не підлягає виконанню. Така вимога не призводить до реального захисту
порушених прав та інтересів позивача, а тому провадження з її розгляду на
законних підставах закрито судом апеляційної інстанції з посиланням на приписи
пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України (аналогічний висновок міститься
у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 зі справи № 910/5726/18 та від
04.04.2019 зі справи № 910/5723/18).
Теги:
банківська гарантія, визнання банківської гарантії такою що не підлягає
виконанню, належний спосіб захисту, гарант, вимога, зобов`язання за банківською
гарантією, судова практика, Адвокат Морозов
