Адвокат Морозов (судовий захист)
Судовий збір за подання апеляційної та касаційної
скарг на ухвалу суду відносно дій або бездіяльності органу державної виконавчої
служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення
03 березня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 911/1459/22 (ЄДРСРУ № 125589290) досліджував
питання щодо судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на
ухвалу суду відносно дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби
або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні
визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу
юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі
Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є
нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод
людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і
свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на
оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд
ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу
України, яка міститься у Розділі VI "СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ
СУДОВИХ РІШЕНЬ", передбачено, що сторони виконавчого провадження мають
право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або
бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної
виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення,
ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
(!!!) Тобто, розгляд
судом скарги сторони виконавчого провадження на, зокрема, дії або бездіяльність
державного виконавця, є судовим контролем за виконанням судового рішення.
Правові засади справляння судового збору, платників,
об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати
та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий
збір".
Розміри ставок судового збору передбачено статтею 4
Закону України "Про судовий збір".
Водночас, ставка судового збору за подання скарги в
порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України статтею 4
Закону України "Про судовий збір" не передбачена. Тобто за
подання до суду скарги на дії або
бездіяльність державного виконавця судовий збір не підлягав сплаті.
Водночас, розв`язуючи питання щодо відповідності
Конституції України (конституційності) частини другої статті 3, підпункту 9
пункту 1 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір" в
контексті необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на
ухвалу суду про залишення без розгляду скарги на бездіяльність виконавчої
служби Конституційний Суд України в рішенні № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024, справа №
3-187/2023(351/23) (справа про обов`язковість судового рішення) дійшов
наступних висновків: "Ураховуючи, що за подання до суду першої інстанції
скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої
посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця не
встановлено справляння судового збору, Конституційний Суд України зазначає, що обов`язок
сплати судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду
першої інстанції, визначений приписом статті 4 Закону, не можна вважати
зрозумілим і справедливим елементом механізму контролю за виконанням
судового рішення як невіддільного складника права на доступ до суду.
Конституційний Суд України констатує, що має місце
необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду, оскільки особі,
яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви й отримала доступ
до суду та домоглася ухвалення на її користь обов`язкового судового рішення,
доводиться додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового
контролю за виконанням судового рішення. Наведене свідчить про те, що держава
не створила належних юридичних механізмів реалізації права на доступ до суду, а
також про брак реального судового контролю на стадії виконання судового
рішення, оскільки має місце ускладнення практичної реалізації особою
(стягувачем у виконавчому провадженні) її права на доступ до суду, що є
порушенням конституційних засад судочинства та принципів цивільного
процесуального права.
З огляду на наведене, ураховуючи те, що особа,
оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, намагається насамперед усунути наслідки
порушення її прав, спричинені невиконанням судового рішення, Конституційний Суд
України зазначає, що законодавець не діяв відповідно до принципів
справедливості, розумності, пропорційності, забезпечення балансу між інтересами
держави в стягненні судового збору та інтересами особи щодо доступу до суду та
виконання судового рішення, а також не забезпечив доконечної мети чинення
правосуддя - захисту прав і свобод.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що частина
друга статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону в тім, що
вони унеможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної і
касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги
на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи
органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання
судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, є такими, що
суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті
129-1 Конституції України.".
Відповідно до статті 1512 Конституції України рішення
та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими,
остаточними і не можуть бути оскаржені.
При цьому, можливість апеляційного оскарження,
постановленої в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу
України ухвали суду, як і у наведеному вище рішенні Конституційного Суду
України, також поставлена у залежність від сплати судового збору, що також
створює необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду і є
порушенням конституційних засад та принципів господарського судочинства.
Таким чином, враховуючи юридичну позицію
Конституційного Суду України у рішенні № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024, у даному
випадку судовий збір не підлягав сплаті за подання апеляційної скарги на
ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги, поданої в
порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України.
Вказане підтверджується тим, що Законом України від
31.10.2024 №4056-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судовий збір» у
зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13.05.2024 № 6-р(II)/2024
щодо забезпечення принципу обов`язковості судового рішення», який набрав
чинності 14.11.2024, внесені зміни, зокрема, в частину другу статті 3 Закону України
"Про судовий збір" та викладено її в новій редакції, і відповідно до
пункту 19 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» (нова редакція) судовий
збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу
суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи
бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної
виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Матеріал по
темі: «Неправильність розрахунку судом першої інстанції
суми судового збору»
Теги: судовий збір, відстрочення, розстрочення сплати
судового збору, зменшення розміру збору, звільнення від сплати,
рассрочка, отсрочка уплаты, судебный сбор, платеж, Верховний суд, судова
практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар