Адвокат Морозов (судовий захист)
Умови та ознаки судового спору на який
розповсюджується компетенції та спеціалізація адміністративних судів
27 березня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 480/5652/24,
адміністративне провадження № К/990/48787/24 (ЄДРСРУ № 126169018) досліджував
питання щодо умов та ознак судового спору на який розповсюджується компетенції
та спеціалізація адміністративних судів.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції
України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи
бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
посадових і службових осіб.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має
право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку
незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В Україні систему судів утворено згідно з положеннями
статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу
спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту
прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів»
передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя в рамках
відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на
розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а
також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18).
Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних
правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами
України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних
правовідносин.
На підставі положень Конституції України про судову
спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на
оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55)
в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист
прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від
порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє
завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України).
Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів
України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у
межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної особи на
ефективний судовий захист. При цьому адміністративне судочинство як
спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо
закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права
на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів
владних повноважень.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією,
висловленою Верховним Судом, зокрема у постановах від 1 лютого 2022 року у
справі № 640/18584/20 та
від 16 листопада 2022 року у справі № 320/8650/20.
У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний
Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції
України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді
будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному;
реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в
порядку, визначеному процесуальним законом.
Згідно з висновками Конституційного Суду України, що
викладені в Рішенні від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод
потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які
створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод
(абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення
Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів
належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені
державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення
порушених прав і свобод людини і громадянина.
Таким чином, конституційне право на звернення до суду
кореспондується з обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом
механізмів (процедур). При цьому, що суд, який розглядає справу, невіднесену до
його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні
пункту 1 статті 6 Конвенції.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України
завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів
юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС
України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у
публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із
суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових
актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для
розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України
вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає
орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи
службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій
на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС
України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні
управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір
виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених
функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на
підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги
виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або
ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або
процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому
процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, за змістом вказаних статей на розгляд адміністративного
суду може бути передано спір, який виник між двома або більше визначеними
суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у
яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати
поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено
обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта
владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих
правовідносинах, у яких виник спір.
Водночас обов`язковою ознакою публічно-правового
спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість
одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних
повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта,
наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції,
при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у
тих правовідносинах, у яких виник спір.
(!!!) Отже,
юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи
юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування,
їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності
рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або
вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
При цьому єдиною та необхідною правовою підставою для
віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов:
однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто
орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій
державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій;
спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням
ним владно-управлінських функцій;
перебування сторін спору у відносинах
влади-підпорядкування.
ВИСНОВОК: Отже, до
компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з
органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або
службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи
бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час
здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом
установлений інший порядок судового вирішення.
Матеріал по темі: «Виключна
підсудність щодо оскарження дій або бездіяльності органів дізнання та
прокуратури»
Теги: адміністративний
спір, адмінсуд, підсудність, спеціалізація, публічно-правовий спір, КАСУ, орган
державної влади, місцеве самоврядування, підпорядкованість, судова практика,
Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар