Адвокат Морозов (судовий захист)
Донарахування податкових зобов’язань за продану
автівку фізичній особі нижче балансової вартості
При продажі авто фізичній особі нижче балансової
вартості податковий орган завжди апелює до справи №320/3024/22, де Верховний Суд зробив висновок, що індивідуальна
знижка на товар є додатковим благом, який має включатися до оподатковуваного
доходу та належним чином оподатковуватися (мають утримуватися та сплачуватися
податки та збори). Зважаючи на обов`язок юридичної особи нараховувати та
сплачувати податок на доходи фізичних осіб при виплаті (наданні) будь-якого
виду доходів, який надається фізичній особі, такий обов`язок розповсюджується
на юридичну особу і у випадку наданні індивідуальної знижки фізичній особі при
продажу товарів. Тобто, у випадку надання юридичною особою додаткового блага у
вигляді індивідуальної знижки на товари фізичній особі, юридична особа набуває
статусу податкового агента (продавця) по відношенню до фізичної особи
(покупця). Відповідно, у юридичної особи виникає обов`язок протягом трьох днів
з дня вчинення операції з індивідуальною знижкою нарахувати та сплатити від
імені фізичної особи, якій надано індивідуальну знижку, податок на доходи
фізичних осіб.
Разом з цим слід вказати, що аналізуючи положення
пп.пп. 14.1.47, 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 163.1 ст. 163, абзацу 2 п. 164.1,
пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, ст. 165 Податкового кодексу України вбачається,
що отримання додаткового блага покупцями спірних автомобілів у вигляді вартості
автомобіля спростовується наявністю договорів купівлі-продажу, згідно з якими,
автомобілі придбано за відповідні суми коштів, а не отримано їх безоплатно.
Вищезазначені норми податкового законодавства
вказують, що юридична особа виступає податковим агентом у разі виплати фізичній
особі доходу (у грошовій або не грошовій формі), а у разі продажу юридичною
особою власного транспортного засобу таке товариство не є податковим агентом.
Відтак, висновки контролюючого органу про заниження
позивачем податку на доходи з фізичних осіб від реалізації рухомого майна є
помилковими.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові
Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №826/15481/18 (ЄДРСРУ
№ 82898518) , 22 листопада 2022 року справа № 600/2482/21-а (ЄДРСРУ № 107518396).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується
розділом IV Податкового кодексу України, відповідно до пп.162.1.1 п.162.1
ст.162 якого, платниками податку є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які
отримують доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно пп.163.1.2. п.163.1 ст.163 Податкового кодексу
України об`єктом оподаткування є доходи з джерела їх походження в Україні, які
остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Згідно з
пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є
інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Порядок нарахування, утримання та сплати
(перерахування) податку до бюджету встановлено ст.168 Податкового кодексу
України, відповідно до пп.168.1.1 п. 168.1 якої, податковий агент, який
нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку,
зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок,
використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 Кодексу. Якщо оподатковуваний
дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається)
платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого
доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки,
встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп.168.1.5).
Згідно з п.171.2. Податкового кодексу України особою,
відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету
податку з інших доходів, є податковий агент. Відповідно до пп.«а» п.176.2
ст.176 Податкового кодексу України особи, які мають статус податкових агентів,
зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати
(перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь
платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Також вказаний дохід є об`єктом оподаткування
військовим збором (пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень
Податкового кодексу України). Податковий агент, який нараховує (виплачує)
оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний сплатити до
бюджету податок на доходи фізичних осіб і військовий збір у повному обсязі
відповідно до порядку, визначеного ст.168 Кодексу.
Згідно з пп.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX
Податкового кодексу України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи,
визначені ст.163 Податкового кодексу України. Відповідно до пп.1.4 п.16-1
підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України нарахування, утримання та
сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку,
встановленому ст. 168 Податкового кодексу України, за ставкою, визначеною
пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу
України. Ставка військового збору становить 1,5 % об`єкта оподаткування,
визначеного пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень
Податкового кодексу України (пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX). Платники
збору зобов`язані забезпечити виконання податкових зобов`язань у формі та
спосіб, визначені ст.176 Податкового кодексу України (пп.1.6 п.16-1 підрозділу
10 Розділу XX) Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату
(перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171
Податкового кодексу України (пп.1.5 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX).
При цьому, за вимогами п. «е» пп.164.2.17 п.164.2
ст.164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного)
оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником
податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу)
у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за
правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів
(робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім
сум, зазначених у пп.165.1.53 п.165.1 ст.165 цього Кодексу.
Текстуальне тлумачення цієї норми свідчить на користь
того, що базою оподаткування ПДФО, а відтак і військовим збором, є:
1) вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначена за
правилами звичайної ціни;
2)с ума знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально
призначена для такого платника податку.
При цьому, у другому випадку, для того, щоб трактувати
додаткове благо оподатковуваним доходом необхідна така сукупність умов:
а) дохід отримано у вигляді знижки на товар (роботу,
послугу);
б) знижка застосована до звичайної ціни (вартості)
товару (роботи, послуги);
в) знижка є індивідуальною, тобто призначена лише для
даного платника податку.
В свою чергу, згідно пп.14.1.71. п.14.1 ст.14
Податкового кодексу України, де наведені значення понять, які вживаються у
Податковому кодексі України, звичайна ціна це ціна товарів (робіт,
послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню
ринкових цін. Це визначення не поширюється лише на операції, що визнаються
контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу. У разі якщо ціни
(націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно
із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил
такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється
мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною
вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або
індикативну ціну. Якщо під час здійснення операції обов`язковим є проведення
оцінки, вартість об`єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для
цілей оподаткування. Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною
вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних
торгів), обов`язковість проведення якого передбачено законом. Якщо постачання
товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф`ючерсного
контракту, звичайною ціною є ціна, яка відповідає форвардній або ф`ючерсній
ціні на дату укладення такого контракту. Якщо продаж (відчуження) товарів, у
тому числі майна, переданого у заставу позичальником з метою забезпечення вимог
кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством,
звичайною ціною є ціна, сформована під час такого продажу.
За правилами пп.14.1.71-1., звичайна ціна майна,
робіт, послуг при визначенні бази оподаткування резидентами Дія Сіті -
платниками податку, що сплачують податок на прибуток підприємств на особливих
умовах, при здійсненні операцій, які є об`єктом оподаткування відповідно до
пункту 135.2 статті 135, пункту 137.10 статті 137 та пункту 141.9-1 статті 141
цього Кодексу (крім визначення бази оподаткування у разі здійснення
контрольованих операцій), визначається на рівні ціни договору, але не нижче
ціни придбання майна (робіт, послуг), а для необоротних активів - не нижче
балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася
станом на початок календарного місяця, протягом якого здійснюються операції
продажу (відчуження), ліквідації таких необоротних активів. Для майна (крім необоротних
активів), робіт, послуг, вироблених (створених, наданих) платником податку,
звичайна ціна визначається на рівні ціни договору, але не нижче виробничої
собівартості, яка розрахована за правилами бухгалтерського обліку відповідно до
принципів, методів і процедур, визначених в обліковій політиці платника
податку. Якщо в обліковій політиці такі принципи, методи і процедури не
визначені, контролюючий орган самостійно розраховує виробничу собівартість
відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або
міжнародних стандартів фінансової звітності.
Операції з продажу платником податків власних основних
засобів не підпадають під визначення контрольованих операцій. Ціни на вживані
автомобілі не підлягають державному регулюванню і для їх продажу проведення
оцінки не є обов`язковим.
З урахуванням вимог пп.14.1.71. п.14.1 ст.14
Податкового кодексу України, звичайною ціною при реалізації платником податків
власних основних фондів - транспортних засобів, вважається ціна таких
транспортних засобів, визначена сторонами договору. Також вважається, що
така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін, якщо зворотного не доведено.
Прирівнювання показника звичайної ціни до показника
залишкової вартості основного засобу, в розрізі застосування такого показника
як об`єкта оподаткування за п. «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, жодною нормою
не передбачено.
ВИСНОВОК: Визначена
сторонами договору купівлі-продажу ціна проданих транспортних засобів вважається
звичайною ціною… і така ціна відповідає рівню ринкових цін, якщо зворотного не
доведено податковим органом!
Матеріал по темі: «Індивідуальна знижка на товар є додатковим благом, яка повинно оподатковуватися»
Теги: знижка, скидка, додаткове благо, продаж товару зі
знижкою, дохід фізособи, військовий збір, оподаткування, податкові спори,
судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар