Адвокат Морозов (судовий захист)
Компетенція та підсудність судового спору при
ухваленні органом місцевого самоврядування рішення у сфері оренди землі
27 березня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 480/5652/24,
адміністративне провадження № К/990/48787/24 (ЄДРСРУ № 126169018) досліджував
питання щодо компетенції та підсудності судового спору при ухваленні органом
місцевого самоврядування рішення у сфері оренди землі.
Відповідно до абзацу третього статті 2 Закону №
161-XIV вчинення процедурних дій, прийняття процедурних рішень у сфері оренди
землі здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про
адміністративну процедуру", з урахуванням особливостей, визначених цим
Законом та статтею 17-2 Земельного кодексу України.
Таким чином, Верховний Суд доходить висновку, що правовідносини,
які виникають у сфері розпорядження земельними ділянками комунальної власності,
регулюються не лише спеціальними законами у сфері земельних відносин,
такими як Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон № 161-XIV,
які визначають зміст правовідносин, суб`єктний склад, права та обов`язки їх
учасників, але й Законом № 2073-IX, який запроваджує єдиний підхід до прийняття
рішень і здійснення дій у цій сфері шляхом застосування адміністративної
процедури, зокрема, шляхом встановлення чітких вимог до строків розгляду заяв,
порядку повідомлення сторін та обґрунтування прийнятих рішень.
Верховний Суд у постановах від 25 січня 2019 року у
справі № 826/382/18,
від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708/17 та від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19, від 18 травня
2022 року у справі №
826/12131/17, від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21 та від 21 березня 2023 року у
справі № 640/17821/21 наголосив,
що правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної
влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду
таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Встановлена правова процедура є
важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень
під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, в першу
чергу, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу
юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань.
Суд вказує, що Закон №2073-IX, який набрав чинності 15
грудня 2023 року, покликаний упорядковувати відносини органів виконавчої влади,
органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх
посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені
здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами
щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання
адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону № 2073-IX).
Цим Законом передбачені такі поняття як (пункти 1-11
часини першої статті 2, стаття 27 Закону № 2073-IX):
адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган
місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до
закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;
адміністративний акт - рішення або
юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена)
адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване
(спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків
окремої особи (осіб);
адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;
дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із
можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке
повноваження надано;
процедурне рішення - рішення
адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким
справа не вирішується по суті; учасники адміністративного провадження: 1)
особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої
вирішується в адміністративному акті (адресат), 2) інша особа, на право,
свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути
адміністративний акт (заінтересована особа).
(!!!) Отже, саме
участь органу місцевого самоврядування як адміністративного органу в межах
регламентованої процедури, як правило, свідчить про публічно-правовий характер
правовідносин та можливого вирішення спору в суді адміністративної юрисдикції.
Згідно частини першої статті 69 цього Закону за
результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень
приймає адміністративний акт.
Відповідно до частини першої статті 71 Закону № 2073-ІХ письмовий адміністративний акт або
усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із
вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.
Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у
тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я
відповідальної посадової особи адміністративного органу.
У вступній частині зазначаються найменування
адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його
реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи
адресата адміністративного акта, та його контактні дані.
Мотивувальна частина адміністративного акта
складається згідно з вимогами цього Закону.
У резолютивній частині адміністративного акта
зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім
того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.
У заключній частині зазначаються строк набрання
адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В
адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний
інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і
порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження
адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до
якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення
позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна
міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на
правові підстави для такого винятку.
Публічно-правові (адміністративно-правові) відносини
щодо ухвалення органом місцевого самоврядування рішення у сфері оренди землі -
це відносини адміністративної процедури, які регулюються Законом №2073-IX з
урахуванням, зокрема, положень ЗК
України та Закону № 161-XIV.
Отже, у зазначених правовідносинах адміністративний
акт (рішення) про відмову у задоволенні заяви про поновлення договору не є
реалізацією відповідним суб`єктом владних повноважень принципу свободи
договору, а є, головним чином, владним управлінським актом, прийнятим в
межах спеціального повноваження, яке контролюється в адміністративному
судочинстві.
Згідно приписів статті 125 Конституції України, статей
2, 4, 19 КАС України, статей 18, 71, 76, 77, 79, 100 Закону № 2073-IX рішення,
дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень у межах адміністративної
процедури оскаржуються до адміністративних судів.
ВИСНОВОК: Спори щодо
рішень адміністративних органів, прийнятих за результатами розгляду заяв,
ухвалених у межах адміністративної процедури, підлягають розгляду
адміністративними судами. Розгляд і вирішення відповідних спорів - компетенція
адміністративного суду, натомість розгляд і вирішення такої категорії справ
судами цивільної або господарської юрисдикції за правилами Цивільного
процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України -
є порушенням приписів статей 8, 19, 55, 125 Конституції України, невиконанням
приписів Закону №2073-IX та недотриманням зобов`язань, узятих Україною перед
вступом до Європейського Союзу.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у
постанові від 22 листопада 2024 року у справі № 520/34082/23.
Матеріал по темі: «Компетенція та спеціалізація адміністративного суду»
Теги: адміністративний
спір, адмінсуд, підсудність, спеціалізація, публічно-правовий спір, КАСУ, орган
державної влади, місцеве самоврядування, підпорядкованість, судова практика,
Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар