Особливості розпорядження землями колективних сільськогосподарських
підприємств що припинені
15 лютого 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного
суду в рамках справи № 525/491/20,
провадження № 61-2112св22 (ЄДРСРУ № 109018907) досліджував питання щодо
розпорядження Держгеокадастром земельною ділянкою, яка належить до земель
колективної (комунальної) власності.
Згідно з
частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Питання надання
земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення
особистого селянського господарства регулюється, зокрема, ЗК України.
Пунктом б)
частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають
право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або
комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі
не більше 2,0 гектара.
За змістом
частин шостої, сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні
безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної
власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського
господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого
будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального
дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм
безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої
влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної
чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених
статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення
земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні
матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки,
погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у
користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у
сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному
закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського
господарства).
Згідно до
постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду від 21.10.2020 р. справа №
383/993/18 (провадження № 61-5798св20), право особи на земельну частку
(пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством
державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як
така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає
захисту без обмеження строком позовної давності.
Аналогічна
позиція висловлена у справі № 181/257/19,
постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду від 29.09.2021 року.
З 01 січня 2019
року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю,
удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського
призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України» від 10
липня 2018 року № 2498-VIII, згідно якому землі колективних
сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю
територіальних громад.
Відповідно до
пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (який є чинним з 01
січня 2019 року) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності
на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель
сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання
зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що
припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним
Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних
громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для
державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки,
сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до
комунальної власності.
Тобто, вказаним
законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної
категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних
ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення
територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).
Аналогічний
висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у
справі № 530/467/19 (провадження №
61-5377св21, ЄДРСРУ № 93564475).
Згідно з
частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з
питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні
органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної
власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність
або у користування для всіх потреб.
Якщо земельна
ділянка відноситься до земель колективної власності колишнього КСП, то не
належить до земель державної власності.
За таких
обставин, Держгеокадастр позбавлений повноважень розпоряджатись такою земельною
ділянкою.
ВИСНОВОК: Землі колективних сільськогосподарських підприємств, що ліквідовані,
вважаються власністю територіальних громад, а отже єдиною підставою для
виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019
року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної,
міської ради).
Матеріал по
темі: «Землі запасу та зміна цільового
призначення земельної ділянки»
Теги: оренда землі, розірвання договору, негаторний позов, захист орендаря,
самочинне будівництво, забудова землі, орендні відносини, орендар, земельна
ділянка, передача в оренду, ефективний спосіб захисту, судова практика, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар