Особливості зняття арешту з майна в межах виконавчого провадження у разі
повернення виконавчого документа стягувачу
03 лютого 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 639/858/21,
провадження № 61-11506св22 (ЄДРСРУ № 108766199) досліджував питання щодо зняття
арешту з майна уразі повернення виконавчого документа стягувачу.
Виконання
судового рішення - це завершальна стадія цивільного судочинства у процесі
реалізації захисту цивільних прав, а тому невиконання судових рішень, що є
остаточними, обов`язковими для виконання, є порушенням права на справедливий
суд, яке захищено статтею 6 Конвенції.
Такий правовий
висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 2-2724/2011.
Згідно з
пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»
виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє
майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем
відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися
безрезультатними.
Відповідно до
частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі
закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за
судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних
заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат
виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем),
повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на
майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з
Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо
виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із
закінченням виконавчого провадження.
У разі
повернення виконавчого документу стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто,
державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення
виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову
про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим
Законом.
Згідно із
частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами
для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини
є:
1) отримання
виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний
режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження
на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця
суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна
боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення
виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на
боржника;
3) отримання
виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно
на електронних торгах;
4) наявність
письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта
господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна
боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність
у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного
у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його
бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання
виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення
заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути
забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання
виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох
рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення
позову.
У всіх інших
випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз
зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є
заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для
забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Зазначений
висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у
постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).
За змістом
положень частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»,
повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією
статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до
виконання протягом строків, встановлених цим Законом.
Ураховуючи
положення пункту 1 частини першої та частини п`ятої статті 37 Закону
України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа
стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення,
а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку
такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття)
виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості
розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до
органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням
судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє
стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення
виконавчого документа до виконання.
У постановах
Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №
569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа
стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про
виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна,
оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із
майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі
пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню
такі підстави не підлягають.
Указаний
механізм запроваджено законодавцем із метою захисту прав стягувачів, оскільки
відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче
провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених
цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до
виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Втім наявність
протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови
відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є
невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Подібні
висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі
№ 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від
03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20
(провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19), від 09
січня 2023 року у справі № 2-3600/09,
провадження № 61-12406св21 (ЄДРСРУ № 108296856), від 18 січня 2023 року у
справі № 127/1547/14-ц (провадження №
61-12997св21, ЄДРСРУ № 108653799).
Матеріал по
темі: «Скасування постанови про закінчення
виконавчого провадження»
Теги: виконавче провадження, скасування постанови, закінчення виконавчого
провадження, судове рішення, судове виконання, виконавець, судова практика,
Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар