Відповідальність та відшкодування шкоди заподіяної пасажиру (пішоходу)
внаслідок ДТП транспортних засобів
29 червня 2022
року Велика Палата Верховного Суду в
рамках справи № 477/874/19, провадження №
14-24цс21 (ЄДРСРУ № 106264704) досліджувала питання щодо
відповідальності та особливостей відшкодування шкоди заподіяної пасажиру
(пішоходу) внаслідок ДТП транспортних засобів.
За яких умов за
шкоду, завдану пасажирові внаслідок зіткнення декількох транспортних засобів,
власники (володільці) таких засобів відповідають незалежно від їхньої вини?
Велика Палата
Верховного Суду вважає, що з огляду на висновки про застосування частини другої
статті 1188 ЦК України, сформульовані у постановах Верховного Суду у складі
колегії суддів Касаційного кримінального суду від 2 липня 2019 року № 689/1388/16-к («шкоду, завдану потерпілому
пасажиру автобуса внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, має
відшкодувати винна у ДТП особа, а не водій автобуса. Вину останнього у
спричиненні ДТП, як і неправомірність його дій та причинно-наслідковий зв`язок
між ними та завданою шкодою, суди не встановили. Внаслідок цього неможливо
покласти на водія автобуса відповідальність за відшкодування шкоди пасажирові»)
і Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду від 3 грудня 2018 року у справі №
715/1586/17 («якщо особа під час керування транспортним засобом має
посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії
і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або
іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб,
то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди»),
потребують конкретизації таким чином:
За змістом
частини першої статті 614 ЦК України вина як підстава відповідальності за
порушення зобов`язання - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для
належного виконання зобов`язання, зокрема для запобігання заподіянню шкоди. З
огляду на це припис частини другої статті 1188 ЦК України застосовний не тоді,
коли встановлена вина кожного з власників (володільців), наприклад,
транспортних засобів, внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки яких
завдана шкода третій особі (тобто не тоді, коли встановлено невжиття залежних
від цих власників (володільців) заходів для запобігання заподіянню такої
шкоди), а тоді, коли поведінка кожного із власників (володільців) була
неправомірною (зокрема, якщо кожен із них порушував правила безпеки дорожнього
руху або експлуатації транспорту, у зв`язку з чим відбулася вказана взаємодія
та була завдана шкода третій особі). Встановлення неправомірності діяння
кожного з власників (володільців), які спільно завдали шкоди третій особі
внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, достатньо для покладення на
цих власників (володільців) солідарного обов`язку з відшкодування шкоди.
За змістом
частини другої статті 1188 ЦК України іншою особою, якій унаслідок взаємодії
джерел підвищеної небезпеки власники (володільці), наприклад, транспортних
засобів спільно завдали шкоди, є будь-яка третя особа. Вона може бути, зокрема,
пішоходом або пасажиром транспортного засобу, від зіткнення із яким іншого
транспортного засобу завдано шкоди. Іншою, ніж та, яка завдала шкоди, особою
може бути і власник транспортного засобу, який передав право керування, а сам
був пасажиром.
Внаслідок
взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода може бути завдана як
власникам (володільцям), наприклад, транспортних засобів, так і третім особам,
зокрема пасажирам, пішоходам. Особливості відшкодування шкоди, завданої
внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені у частині
першій статті 1188 ЦК України, а особливості відшкодування шкоди, завданої
внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки третім особам, - частиною
другою цієї статті. Приписи останньої та пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV
застосовні у тому разі, якщо декілька осіб є саме відповідальними за завдану
шкоду, тобто якщо вони спільними неправомірними діями чи бездіяльністю її
завдали. За таких умов не має значення вина кожного з них у завданні шкоди.
Останню вони зобов`язані відшкодувати у відповідній пропорції незалежно від
вини.
ВИСНОВОК
№ 1: Отже, припис частини другої статті 1188 ЦК України
застосовний за таких умов:
1) відбулася
взаємодія джерел підвищеної небезпеки;
2) потерпілим
від неї є інша особа, ніж власники (володільці), наприклад, транспортних
засобів;
3) ці власники
(володільці) завдали шкоди потерпілому спільно, тобто поведінка кожного із них
була неправомірною (зокрема, у разі порушення кожним певних Правил дорожнього
руху, що призвело до взаємодії джерел підвищеної небезпеки та завдання
внаслідок цього шкоди третій особі). Тоді їхня вина у завданій потерпілому
шкоді не має значення, і вони зобов`язані відшкодувати цю шкоду незалежно від
такої вини.
Як визначити
розмір відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі-підприємцю у
зв`язку з тимчасовою втратою її працездатності?
У разі настання
страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому
полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду,
заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну
третьої особи (частина перша статті 22 Закону № 1961-IV.)
Розмір доходу
фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або
іншого ушкодження здоров`я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її
річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на
дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців,
розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу
за відповідну кількість місяців (частина перша статті 1198 ЦК України).
У зв`язку з
тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи
за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати
працездатності.
Доходи
потерпілого оцінюються в таких розмірах: для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи,
які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної
пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли
особа була тимчасово непрацездатною. Якщо особа була в зазначеному статусі
менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний
доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання
страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні
місяці) перебування особи в зазначеному статусі (абзаци перший і третій частини
першої та частина друга статті 25 Закону № 1961-IV).
(!!!) Наведені приписи ЦК України та Закону № 1961-IV по-різному регулюють
порядок визначення доходу фізичної особи-підприємця, втраченого
внаслідок тимчасової непрацездатності через каліцтво або інше ушкодження
здоров`я. Різниця полягає у тому, що за ЦК України розмір втраченого доходу
фізичної особи-підприємця треба визначати шляхом множення середньомісячного
доходу за попередній до того, в якому було ушкоджене здоров`я, рік на кількість
місяців, в яких такий дохід був відсутній через тимчасову непрацездатність.
Натомість за Законом № 1961-IV неотримані доходи фізичної особи-підприємця за
час втрати нею працездатності слід обчислювати як різницю між її сумарним
доходом за попередній календарний рік і доходом, отриманим нею у тому
календарному році, коли вона була тимчасово непрацездатною.
Велика Палата
Верховного Суду вже виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий
акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи
різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див.
постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у
справі № 910/17048/17 (пункт 78)).
ВИСНОВОК
№ 2: Отже, визначаючи розмір неотриманого потерпілим, як
підприємцем доходу за час тимчасової втрати нею працездатності, слід
застосовувати приписи статті 1198 ЦК України, а не абзацу третього частини
першої та частини другої статті 25 Закону № 1961-IV.
Які обставини
враховує суд, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди,
завданої внаслідок ушкодження здоров`я у ДТП, спричиненій іншими, ніж
потерпілий, особами?
Розмір
грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру
правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей
потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи,
яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з
урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру
відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості(абзац другий
частини третьої статті 23 ЦК України).
По своїй суті
зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на
всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу
та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка
завдала моральної шкоди, може бути:
(1) договір
цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір,
спосіб, строки компенсації моральної шкоди;
(2) у випадку,
якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір
такої компенсації (див. висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного
цивільного суду, сформульований у постанові від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).
Щодо обсягу
відповідальності страховика
Шкодою,
заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної
пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з
тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою
втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю
та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом
або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (стаття
23 Закону № 1961-IV).
Страхові
виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової
відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення
договору та зазначені в договорі страхування (пункт 9.4 статті 9 Закону №
1961-IV).
Страхова сума -
це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату
страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1
статті 9 Закону № 1961-IV).
У разі настання
страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому
полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду,
заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну
третьої особи (абзац перший пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Страховиком (у
випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в»
пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується
потерпілому-фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час
дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової
виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
Страховик (у
випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього
Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування
(регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування
(регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування
(регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог
заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення
страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати
(регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою
(абзац перший пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV).
ВИСНОВОК № 3: Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що у випадках, коли
деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником
у деліктному зобов`язанні у межах ліміту відповідальності страховика
(страхової суми) є страховик завдавача шкоди (див. постанови Великої
Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №
755/18006/15-ц (пункт 35), від 3 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі
№ 465/4621/16-к, від 14 грудня 2021 року у
справі № 147/66/17 (пункт 96)).
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ щодо
застосування норм матеріального права:
- Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної
небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали
шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина
друга статті 1188 ЦК України).
- Припис частини другої статті 1188 ЦК України
застосовний за таких умов: 1) відбулася взаємодія джерел підвищеної
небезпеки; 2) потерпілим від неї є інша особа, ніж власники (володільці),
наприклад, транспортних засобів; 3) ці власники (володільці) завдали шкоди
потерпілому спільно, тобто поведінка кожного із них була неправомірною
(зокрема, у разі порушення кожним певних Правил дорожнього руху, що
призвело до взаємодії джерел підвищеної небезпеки та завдання внаслідок
цього шкоди третій особі). Тоді їхня вина у завданій потерпілому шкоді не
має значення, і вони зобов`язані відшкодувати цю шкоду незалежно від такої
вини.
- За змістом частини першої статті 614 ЦК України
вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання - це невжиття
особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання,
зокрема для запобігання заподіянню шкоди. З огляду на це припис частини
другої статті 1188 ЦК України застосовний тоді, коли поведінка кожного із
власників (володільців), наприклад, транспортних засобів (унаслідок
взаємодії джерел підвищеної небезпеки яких завдана шкода третій особі)
була неправомірною (зокрема, якщо кожен із них порушував правила безпеки
дорожнього руху або експлуатації транспорту, у зв`язку з чим відбулася
вказана взаємодія та була завдана шкода третій особі. Встановлення
неправомірності діяння кожного з цих власників (володільців) достатньо для
покладення на них солідарного обов`язку з відшкодування третім особам
шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки. Такий
обов`язок не залежить від вини осіб, які спільно неправомірними діяннями
завдали шкоди.
- За змістом частини другої статті 1188 ЦК України
іншою особою, якій унаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки
власники (володільці), наприклад, транспортних засобів спільно завдали
шкоди, є будь-яка третя особа. Вона може бути, зокрема, пішоходом або
пасажиром транспортного засобу, від зіткнення із яким іншого транспортного
засобу завдано шкоди. Іншою, ніж та, яка завдала шкоди, особою може бути і
власник транспортного засобу, який передав право керування, а сам був
пасажиром.
- У разі якщо відповідальними за заподіяння
неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб,
розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких
осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість
таких осіб (пункт 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV).
- Припис пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV
розрахований на випадки, якщо: 1) шкода завдана взаємопов`язаними,
сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, тобто
поведінка яких обов`язково є неправомірною, внаслідок чого вони разом
спричинили завдання шкоди; 2) остання є неподільною (як-от у випадках із
завданням шкоди здоров`ю чи моральної шкоди). Тільки за таких умов розмір
страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну особу з тих, які
завдали шкоди, треба визначати шляхом поділу її розміру на кількість осіб,
які цю шкоду завдали.
- З урахуванням змісту статті 541, частини першої
статті 544, частини першої статті 1190 ЦК України у разі, якщо потерпілий
від взаємодії джерел підвищеної небезпеки, що стала наслідком
неправомірних дій або бездіяльності власників (володільців), наприклад,
транспортних засобів, заявить вимогу про відшкодування неподільної шкоди
(як-от шкоди, завданої здоров`ю, моральної шкоди) одним із таких власників
(володільців), і той відшкодує цю шкоду у повному обсязі, він отримає
право зворотної вимоги до інших власників (володільців) у відповідній
частці. За змістом припису пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV частки
відповідальних за завдання неподільної шкоди страхувальників (їхніх
страховиків або Моторного (транспортного) страхового бюро України) є
рівними.
- Розмір доходу фізичної особи-підприємця,
втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження
здоров`я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу,
одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять.
Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її
втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за
відповідну кількість місяців (частина перша статті 1198 ЦК України).
- У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності
потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним
закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого
оцінюються в таких розмірах: для особи, яка забезпечує себе роботою
самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом
за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та
доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово
непрацездатною. Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних
розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з
розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання
страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну
(повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі (абзаци перший і
третій частини першої та частина друга статті 25 Закону № 1961-IV).
- Колізію між приписами абзаців першого та третього
частини першої статті 25 Закону № 1961-IV і частиною першою статті 1198 ЦК
України слід вирішувати на користь застосування приписів статті 1198 ЦК
України.
Матеріал по
темі: «Хто несе відповідальність за
шкоду при ДТП у разі ліквідації страховика ?»
Теги: ДТП, дорожньо – транспортна пригода, возмещение, взыскание,
ответственность, страховка, договір страхування, обязанность, страховщик,
полис, КАСКО, договор, регресс, суброгация, суд, защита, позов, иск,
обжалование, выплаты, страховой случай, франшиза, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар