Визначення ринкової вартості проданого одним із подружжя автомобіля при
поділі спільно нажитого майна подружжя
17 серпня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 545/2396/20,
провадження № 61-4894св22 (ЄДРСРУ № 106116488) досліджував питання щодо
визначення ринкової (реальної) вартості проданого одним із подружжя автомобіля
(майна) при поділі спільно нажитого майна подружжя.
Відповідно до
статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям
за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної
власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини
(навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)
самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу,
крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної
власності подружжя.
При цьому
конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права
власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим
зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування
обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з
подружжя, який її спростовує.
Зазначена
правова позиція також висловлена ще у постанові Верховного Суду України від 24
травня 2017 року № 6-843цс17.
Дружина,
чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності
подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах
сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за
договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК
України).
Згідно
правового висновку Верховного суду України у справі за №6-54цс17
від 16.08.2017 згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження
спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній
реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Разом з тим
відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання
договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено,
серед іншого, добросовісність. Відповідно до частини другої статті 369 ЦК
України в разі вчинення одним зі співвласників правочину щодо розпорядження
спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. З
аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв`язку Судова палата у цивільних
справах Верховного Суду України дійшла висновку, що укладення одним з подружжя
договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може
бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо
суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та
третя особа контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що
третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно
належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто
укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Відповідно до
частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ
майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від
розірвання шлюбу.
Згідно з
частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є
об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та
чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним
договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади
рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо
один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи
пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
Згідно висновку
Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду в постанові від 05 квітня
2019 року у справі № 645/4711/15-ц (61-40897св 18)
один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частину вартості спільного
майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і
не в інтересах сім`ї чи не на її потреби.
Частинами
першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом
права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо
дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути
вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей
та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя
грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на
майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається
лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Як роз`яснив
Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007
року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ
про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного
майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за
погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його
вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ
спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив
його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя
і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або
його вартість враховується при поділі.
(!!!) Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з
дійсної його вартості на час розгляду справи.
В постановах
Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03
травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц
(провадження № 61-10442св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17 (провадження № 61-5392св19), від 07
квітня 2021 року у справі № 402/849/18
(провадження № 61-8383св19), в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної
палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) суд
касаційної інстанції дійшов таких висновків:
- у справі № 755/20923/14-ц: при розгляді спорів про поділ
цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього
майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з
подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну
компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Отже, за
відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на
відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна;
- у справі № 127/7029/15-ц: у випадку відчуження майна одним
із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості
встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова
вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на
час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у
зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні;
- у справі № 301/2231/17: у випадку коли при розгляді вимог
про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них
здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з
подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке
майно або його вартість враховується при поділі. У постанові Верховного Суду у
складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в
справі № 127/7029/15-ц (провадження №
61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти
волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його
дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за
своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням
її права на частку у спільному майні. Враховуючи викладене, колегія суддів
погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки
спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому
шлюбі за спільні кошти, то це майно є об`єктом спільної сумісної власності
подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про
це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2
частину його вартості, визначену відповідно до висновку (акта) експертної
оцінки, за яким вартість транспортного засобу становить 132 500 грн;
- у справі № 402/849/18: у разі, коли під час розгляду вимог
про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них
здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з
подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке
майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає
поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди -
виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Визначаючи розмір
компенсації вартості частки автомобіля, суди першої та апеляційної інстанцій
керувалися тим, що у договорі купівлі-продажу автомобіля визначена вартість
його продажу. Водночас суди не врахували, що у договорі купівлі-продажу
спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не
відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість
автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов`язаний був
врахувати дійсну його вартість. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди
безпідставно не застосували до спірних правовідносин правовий висновок,
викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного
цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №
127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Звертаючись до суду з
позовом, позивач на обґрунтування вартості спірного автомобіля надала звіт про
оцінку майна, за яким середня ринкова вартість транспортного засобу становить
489 530 грн. Відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля
інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення
відповідної судової експертизи, не надав суду заперечень щодо звіту про оцінку
транспортного засобу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що саме ці
обставини, з`ясовані судами на підставі звіту, підлягали врахуванню ними під
час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього
подружжя.
ВИСНОВОК: У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя
та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості,
визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними
характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є
гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на
спільне майно, що відповідає правовому висновку, викладеному, зокрема у
вищенаведеній постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).
Матеріал по
темі: «Поділ неподільної речі (автомобіля) між подружжям»
Теги: шлюб,
поділ майна, цивільний шлюб, гражданський брак, без реєстрації шлюбу, раздел
имущества, спільна сумісна власність, продавець, покупатель, подружжя, нотаріус, оформлення
угоди, распоряжение имуществом, згода іншого із подружжя, відчуження,
купівля-продаж, Верховний суд, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар