Визнання за особою майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, як
різновид загального способу захисту
25 серпня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 753/19473/19, провадження № 61-16885св21
(ЄДРСРУ № 106028732) та 12 січня 2022 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 509/3297/19, провадження № 61-9850св21 (ЄДРСРУ №
102562700) досліджував питання щодо визнання за особою майнових прав на об`єкт
незавершеного будівництва, як різновид загального способу захисту
У постанові від
30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд
України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою
частиною майна як об`єкта цивільних прав.
Майнове право
це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не
всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника
отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно
в майбутньому.
Визначення
майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано
у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013
року у справі № 6-168цс12, від 15 травня2013
року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня
2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня
2015 року у справі № 6-318цс15, від 04
листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15,
від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15,
від02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15
та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у
справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016
року у справі № 6-290цс16, від 23 березня
2016 року у справі № 6-289цс16, від 30
березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.
Вказане
свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних
очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його
зміст та обсяг буде ними реалізовано.
У постанові
Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що
нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на
річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших
осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був
споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право
власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання
умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на
цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права
власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення
державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93,
95 постанови).
Право власності
на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке
передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України
такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень
щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на
нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій
статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому
будинку, цивільне законодавство не містить.
Захист прав на
новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем
прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному
законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений,
то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.
Відповідно до
статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його
права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а
також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту
статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких
власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо
таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати
власником документа, який засвідчує право власності.
Суб`єктом вимог
про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником
певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у
зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями
третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.
Позов про
визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб
виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється
неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких
сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові
про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин,
який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином
реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів
або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права
власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна
позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння,
користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах
існуючих правовідносин.
Спосіб захисту,
передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту -
визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах
за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.
Тобто
зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання
права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у
зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших
відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих
відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.
Способи захисту
права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно
поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та
визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від
майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які
мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої
порушено.
Практика
визнання права власності на об`єкти нерухомості, розміщені у введених в
експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів
можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного
способу захисту порушених прав підтримується й Великою Палатою Верховного Суду
в постановах від 27 лютого 2019 року у справі №
761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у
справі № 1609/6643/12 (провадження №
14-107цс19), від 15 травня 2019 року у справі №
522/102/13-ц (провадження № 14-38цс19), від 29 травня 2019 року у справі
№ 1609/6645/12 (провадження № 14-220цс19),
від 26 червня 2019 року у справі № 761/3428/15-ц
(провадження № 14-268цс19).
Велика Палата
Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 61-31цс20)
зазначила, що у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав
умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт
інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права
є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України. Положення статті
392 ЦК України підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між особою,
яка відчужила майнові права на квартиру в багатоквартирній новобудові (Сторона
1) та особою, яка такі права придбала (Сторона 2), у випадку, коли об`єкт
будівництва (багатоквартирна новобудова) зданий в експлуатацію, проте Сторона 1
не виконує умови зазначеного договору з передачі Стороні 2 усіх необхідних
документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої Сторона 2
сплатила в повному обсязі, та не визнає права Сторони 2 на цю збудовану
квартиру.
У постанові
Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 761/5156/13-ц (провадження № 14-425цс19)
зазначено, що враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені
судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що
обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у
світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити її права
позивач не міг. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо
неналежності такого обраного позивачкою способу захисту її прав як визнання
за нею майнових прав на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва.
Можливість
застосування такого способу захисту як визнання майнових прав за інвестором
підтверджена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021
року в справі № 359/5719/17 (провадження №
14-8цс21), у якій зазначено, що інвестор наділений правами, тотожними правам
власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого
майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до
суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову
про визнання за ним його майнових прав.
При розгляді
справи Велика Палата Верховного Суду керується тим, що, укладаючи договір
купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове
право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на
нерухоме майно в майбутньому.
Право власності
на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке
передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України
такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень
щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на
нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій
статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому
будинку, цивільне законодавство не містить.
Захист прав на
новостворене майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо
такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних
засадах цивільного законодавства.
ВИСНОВОК: Визнання за особою майнових прав як різновид загального способу захисту -
визнання права, може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах,
але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих
чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню
до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.
P.s. 1.
Предметом позову повинно бути визнання майнових прав на об'єкт незавершеного
будівництва, а не визнання права власності на нього;
2. Окрім
цього, позивачі у подібного роду спорах звільненні від сплати
судового збору на підставі частини 3 ст. 22 Закону України «Про
захист прав споживачів».
Матеріал по
темі: «Визнання власником майнових прав на об'єкт інвестування»
Теги: визнання майнових прав, обєкт незавершеного будівництва, недострой,
недобуд, захист прав споживачів, забудовник, банкрутство, квартира, захист
власності, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар