Різниця між правовою природою розстрочення податкового боргу платника
податків та розстрочення виконання судового рішення
11 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № П/811/269/17, касаційне провадження №
К/9901/48780/18 (ЄДРСРУ № 105693228) досліджував питання щодо різниці між
розстроченням податкового боргу та виконання судового рішення.
З метою забезпечення належного виконання судового
рішення в публічно-правових спорах адміністративні суди можуть здійснювати
відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміну чи встановлення
способу та порядку виконання (ст. 378 КАС України). Вказані процесуальні засоби
адміністративні суди можуть застосовувати у виключних випадках, зокрема, якщо
сторона доведе наявність обставин, що суттєво ускладнюють або унеможливлюють
виконання судового рішення.
Питання про відстрочення або розстрочення виконання,
зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути
розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або
порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є
обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його
неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення
виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у
виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або
членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні
події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового
рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали,
постанови.
Із системного аналізу наведеної статті слідує, що
відстрочення, розстрочення виконання рішення суду здійснюється у виняткових
випадках і є правом, а не обов`язком суду, а відповідне рішення приймається
судом на основі закону та власних переконань.
Необхідною умовою для надання відстрочення виконання
рішення суду є наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення
або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення
виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен
враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини
відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.
При цьому, підставою для розстрочення виконання
рішення можуть бути лише конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення
або роблять його неможливим, тому всі ці обставини повинні бути доведені
заявником.
Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від
26.06.2013 № 5-рп/2013, розстрочення
виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з
визначеним інтервалом у часі; строки виконання рішення частинами (сплата
грошових сум частками тощо) визначаються судом.
Конституційний Суд України також зазначив, що
розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності та
пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів
стягувачів і боржників. При встановленні можливості розстрочення виконання рішення,
суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.
Згідно з положеннями статті 33 Закону України «Про
виконавче провадження» відстрочка це відкладення чи перенесення виконання
рішення на новий строк, який визначається судом.
При цьому питання відстрочення виконання судового
рішення жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку сплати
податкового боргу та від настання наслідків у разі невиконання
(несвоєчасного виконання) такого обов`язку.
Як зміну способу і порядку виконання судового рішення
розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку із
неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому
зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового
рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід
розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі
неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи
спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по
суті.
Разом з тим, спосіб та порядок виконання рішення суду
може бути змінений за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів.
Аналізуючи норми статті 263 КАС України у системному
зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми
й способи його реалізації, обставини, якими суди попередніх інстанцій
обґрунтовують необхідність відстрочення виконання рішення, не можуть бути
реалізовані, оскільки вже визначено певний порядок його виконання, а саме -
розстрочення, тому розглядаючи подану відповідачем заяву про відстрочення
виконання рішення суду, суд за власною ініціативою мав би розглянути
питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, дослідити
обґрунтованість та наявність підстав для такої зміни, оскільки обраний
відповідачем спосіб виконання судового рішення не відповідає приписам
зазначеної вище норми та вже не зможе бути змінений на стадії виконання
судового рішення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного
суду вважає, що при розгляді заяви про відстрочення виконання судового рішення
судами мають бути застосовані положення Кодексу адміністративного судочинства
України, а відтак посилання судом на положення статті 100 Податкового
кодексу України під час розгляду питання про відстрочення виконання рішення є
необґрунтованим, оскільки зі змісту положень статті 100
Податкового кодексу України вбачається, що розстроченням податкового боргу є
перенесення рішенням контролюючого органу строків сплати платником податків
його грошових зобов`язань або податкового боргу, яке здійснюється за заявою
такого платника податків.
Між правовою природою процедури розстрочення
податкового боргу платника податків та розстрочення виконання судового рішення
є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при
використанні, а відтак, розглядаючи питання відстрочення виконання судового
рішення, суди мають застосовувати положення Кодексу адміністративного
судочинства України.
Правовий висновок щодо застосування норм права у
подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2019
у справі №2а-25767/10/0570 та від 10.06.2020
у справі №809/949/17.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного
суду звертає увагу, що оскільки розстрочення є лише формою розрахунків платника
з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі
і у процедурі примусового стягнення податкового боргу, то відповідно, при
такому розстроченні має враховуватись стаття 100 Податкового кодексу України,
яка містить правове регулювання з цього питання. Рішення суду про розстрочення
сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб
виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.
Постановлення такого рішення не змінює статус
заборгованості, податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно
задекларованого) грошового зобов`язання, та не спростовує того факту, що
боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке
правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому
порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах
Верховного Суду від 16.04.2019 року по справі №
808/8881/13-а, № 808/8492/13-а від
23.04.2019 року, № 320/359/19 від 01.08.2019
року, № 803/115/16 від 25.10.2019 року, від
10.12.2019 року по справі № 821/865/16, № 819/441/16 від 20.02.2020 року, № 809/949/17 від 10.06.2020 року, № 813/3019/17 від 24.12.2020 року та № 805/1079/17 від 05.03.2021 року.
Матеріал по темі: «Відстрочення / розстрочення стягнення податкового боргу по
КАС України»
Теги: податковий борг, нарахування пені, розстрочення, відстрочення, погашення боргу, ППР, оскарження ППР, НУР, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар