Верховний суд наголосив
на ефективному способі судового захисту прав іпотекодавця
20
серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
149/2736/20, провадження № 61-9025св21 (ЄДРСРУ № 99123568) досліджував
питання щодо ефективного способу судового захисту прав іпотекодавця.
Відповідно
до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК
України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)
зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати
майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від
вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від
боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання
виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга
статті 509 ЦК України). Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини
другої статті 11 ЦК України).
Договором
є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення
цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно
до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша
фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит)
позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник
зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виконання
зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК
України).
Іпотекою
є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої
особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Поняття
іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який
визначає, що іпотека
- вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у
володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право
в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати
задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими
кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
(!!!) Іпотека має похідний характер від основного
зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення
строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий
частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і
речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).
Зобов`язання
припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором
або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав,
встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК
України).
За
належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного
зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки,
які є похідними від основного зобов`язання
Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за
належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного
зобов`язання за кредитним договором є
перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.
Аналогічний
висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в постанові від 07 липня 2021 року у справі № 724/1081/18, провадження № 61-3100св19, а також
у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15-ц та від 27.03.2019 року у справі №711/4556/16-ц.
Відповідно
до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого
цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно
з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту
цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як
наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. За
змістом пункту 7 цієї статті окремим способом захисту є припинення
правовідношення.
За
змістом правила, викладеного в частині першій статті 593 ЦК України,
відбувається припинення права іпотеки в разі належного виконання основного
зобов`язання, що забезпечено у такий спосіб.
Встановлення
факту припинення основного зобов`язання в результаті його належного виконання
має своїм наслідком також й припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за
договорами іпотеки.
Звернення
особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі
частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть
розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.
Виходячи
із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на
захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і
обов`язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України), Верховний Суд зробив
висновок, що у разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого
частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов`язання, таке право
підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини
другої статті 16 ЦК України.
ВАЖЛИВО: Отже, право іпотекодавця підлягає
судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а
не шляхом припинення договору іпотеки чи шляхом припинення зобов`язання за
договором.
Наведений
правовий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 04
лютого 2015 року у справі № 6-243цс14 та
підтримано Верховним Судом в постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц і постанові від 02 жовтня 2019
року у справі № 126/1056/15-ц.
Слід
також враховувати, що за змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону
України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни
або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення
відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно
до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення
за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім
випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб,
юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора
під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою
відповідальність згідно із законом.
Згідно
із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020 року, статтю
26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
Так,
відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону (у редакції,
чинній із 16.01.2020 року) відомості
про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не
підлягають скасуванню та/або вилученню.
У
разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на
підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а"
пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на
підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких
проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення
державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства
юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2
частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття,
зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону
Отже,
за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1)
про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових
прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування
документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на
нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових
прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове
рішення про скасування запису про іпотеку (обтяження), тому починаючи з
16.01.2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних
наслідків за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Аналогічні
правові висновки наведені у Постановах Верховного Суду від 03.02.2021 року у
справі №278/3367/19, від 03.09.2020 року у
справі №914/1201/19, від 23.06.2020 року у
справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30.06.2020 року у справі №922/3130/19, від 14.07.2020 року у справі №910/8387/19, від 20.08.2020 року у справі №916/2464/19.
ВИСНОВОК:
1. Іпотека має похідний характер від основного
зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення
строку дії іпотечного договору;
2. За належного виконання у повному обсязі
забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором
припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки;
3. Записи про державну реєстрацію обтяжень
нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі
забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є
перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном;
4. Право іпотекодавця підлягає судовому захисту за
його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом
припинення договору іпотеки чи шляхом припинення зобов`язання за договором;
5. Ефективним способом захисту після 16.01.20 р. є
наступне: «Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора і
припинити право власності».
P.s.
Некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути
перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки
надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як
реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства,
якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних
справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав,
свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів
держави.
Матеріал по темі: «Вчинення виконавчого напису на кредитному договорі»
Теги:
звернення стягнення на предмет іпотеки, у позасудовому порядку, в період
мораторію, ипотека, іпотека, мораторій на стягнення іпотеки, предмет іпотеки,
відстрочення виконання рішення суду, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар