Безоплатна приватизація землі включає в себе
обов’язковість подання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце
розташування земельної ділянки
12 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи № 320/666/19,
адміністративне провадження № К/9901/8034/21, К/9901/8234/21 (ЄДРСРУ №
98947428) досліджував питання щодо подання графічного матеріалу земельної
ділянки, як обов’язкової умови для безоплатної приватизації.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної
влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти
лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не
виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом
процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної
поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра,
атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах
території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної
(морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади
та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним
багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується
громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються
Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них
нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного
законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на
землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального
використання та охорони земель.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні
особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із
земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади
або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим
Кодексом, або за результатами аукціону.
За змістом пункту «г» частини першої статті 121 ЗК України громадяни
України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель
державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого
будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не
більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше
0,10 гектара.
Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в
одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або
комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого
селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування
жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки),
індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах
норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу
виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні
ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до
повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються
цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До
клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце
розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі
вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та
документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або
наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання
земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна
ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не
входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної
Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів
Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого
самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної
власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього
Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не
передбачені цією статтею.
Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган
виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні
ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до
повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у
місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення
земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою
відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця
розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них
нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої
містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань
використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів
землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у
встановленому законом порядку.
З аналізу вказаних норм вбачається, що громадяни, зацікавлені в одержанні
безоплатно у власність земельні ділянки із земель державної або комунальної
власності, зокрема для будівництва і обслуговування жилого будинку,
господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) подають клопотання до
відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який
передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність
відповідно до повноважень. До клопотання зацікавлений громадянин повинен
додати, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування
земельної ділянки.
Тобто, встановлений ЗК України порядок безоплатної приватизації земельних
ділянок громадянами встановлює обов`язок для громадянина подати до
уповноваженого органу разом із клопотанням графічний матеріал, з якого має
убачатися конкретна, обрана особою, а не органом місцевого самоврядування,
бажана для отримання земельна ділянка.
При цьому, Земельним кодексом України не встановлюється жодних вимог до
графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної
ділянки, а отже графічні матеріали (викопіювання) роздруковані із
Публічної кадастрової карти України є належним документом із
відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати земельну ділянку на
місцевості.
Аналогічна правова позиція висловлена 09 січня 2020 року Верховним Судом у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 812/1264/17, адміністративне провадження
№К/9901/46454/18 (ЄДРСРУ № 86815234).
Висловлена правова позиція підтримана 29 жовтня 2020 року Верховним Судом у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 822/900/18, адміністративне провадження
№К/9901/59617/18 (ЄДРСРУ № 92551352).
У свою чергу, обов`язком уповноваженого органу, який розглядає клопотання,
є опрацювання графічних матеріалів для перевірки відповідності місця
розташування бажаної для отримання у власність земельної ділянки вимогам
законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних
планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою
і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель
адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування
територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від
перевірки вказаних підстав залежить рішення уповноваженого органу про надання
чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення
земельної ділянки.
А вимагаючи зазначити координати земельної ділянки до визначення її
кадастрового номеру, відповідач діє завідомо протиправно, оскільки координати
земельної ділянки є складовою проекту землеустрою та не можуть бути самостійно
визначені заявником до виготовлення проекту та присвоєння земельній ділянці
кадастрового номеру. Тому незазначення координат земельної ділянки не
може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на розробленням
проекту землеустрою щодо цієї ділянки (29 вересня 2020 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №822/3589/17, адміністративне провадження
№К/9901/55349/18, ЄДРСРУ № 91850926).
ВИСНОВОК: Таким чином, у підсумку, конкретизація земельної ділянки саме громадянином
– обов’язкова умова безоплатної приватизації, однак вона може виражатися у
наданні графічних матеріалів, зокрема викопіювання з Публічної кадастрової
карти України, без надання точних координат.
P.s. Стаття 118 ЗК України не містить виключень з обов`язку щодо долучення
до клопотання графічного матеріалу для громадян, які бажають отримати земельну
ділянку на пільгових умовах. Не містять таких виключень і інші закони.
Матеріал по темі: «Викопіювання з Публічної кадастрової карти України для ідентифікації земельної ділянки»
Теги: земельні спори, дозвіл на розробку проекту землеустрою, одержання безоплатно у власність земельної ділянки, користування земельною ділянкою, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар