Правова
можливість вчинення виконавчого напису нотаріусом на кредитному договорі, який
нотаріально не посвідчений
21 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 751/3731/20, провадження № 61-6810св21 (ЄДРСРУ №
98548339) серед іншого досліджував питання щодо правової можливості вчинення
виконавчого напису нотаріусом на кредитному договорі.
Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус
здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому
документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове
стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи
повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують
зобов’язання боржника.
Відповідно до ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат»,
нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують
безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед
стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох
років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не
більше одного року.
ВАЖЛИВО: Отже нотаріус
при вчиненні виконавчого напису має перевірити: безспірність заборгованості,
факт, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, має бути
оригінал договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із
зазначенням суми заборгованості та строків його погашення.
Крім цього, стягнення заборгованості провадиться у
безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р. (далі - Постанова).
Проте вказана Постанова не відносить кредитний договір до
Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у
безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного
договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться
у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постанову
Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до
переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у
безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
(!!!) Разом з тим,
Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення
змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у
безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» відповідно до
Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017
року в справі № 826/20084/14 визнана
судом незаконною та нечинною.
Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою
від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду
України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною
постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до
переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у
безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в
частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення
заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів
нотаріусів.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018
року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства
«Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного
суду України від 01 листопада 2017 року.
Тобто, Перелік
передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу
нотаріально посвідченого договору.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого
адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в
адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним
означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним
судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого
акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги
зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України
№ 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов
висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів
України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за
якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі
виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
З огляду на викладене до аналогічних правовідносин підлягає
застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку
документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку
на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції, яка діяла до
моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав,
що випливають з кредитних відносин».
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй постанові
у справі № 910/13233/17 від 29 січня 2019
року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України
від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку
документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку
на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для
стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються,
зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують
безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання
зобов`язання.
Також, пп. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання
виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за
якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема,
подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми
заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення
заборгованості.
Таким чином, у
нотаріуса відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному
договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився
до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у
безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не
підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання
нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на
підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною
і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає
виконанню.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика
Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень
статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен
перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в
рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник
мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість
взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому
написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її
розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».
Безспірність заборгованості - це
обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
ВИСНОВОК: Вчинення
виконавчого напису нотаріусом можливе лише
на підставі нотаріально посвідченого договору, лише при наявності
безспірності заборгованості перед стягувачем та з дотримання строків
звернення.
Матеріал по темі: «Умови вчинення виконавчого напису нотаріуса на борговому документі»
Теги: виконавчий напис нотаріуса, безспірність
заборгованості, строк звернення, позовна давність, підтвердження безспірності
заборгованості, визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню,
судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар