Стягнення
виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання судового
рішення
31 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в рамках справи №
160/7321/19, адміністративне провадження №К/9901/18180/20 (ЄДРСРУ №
97285093) досліджував питання щодо стягнення виконавчого збору.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від
02.05.2018 у справі №П/811/482/17
(К/9901/2149/17), виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що
застосовується за невиконання рішення суду. Виконавчий збір є платою за
вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що
здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором
(платою) за таку процедуру.
Норма статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»
передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10
відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості
майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості
із сплати аліментів.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює
державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених
дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що
гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою
стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до
відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення
відповідної суми у випадку примусового виконання.
Правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду
наведеного в постанові від 29.04.2020 року у справі №480/3452/19.
Системний аналіз вищевикладених правових норм свідчить про
те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли
виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.
Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним
виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого
провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює
державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених
дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що
гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою
стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до
відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення
відповідної суми у випадку примусового виконання. Тобто фактичне виконання
судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про
відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового
виконання рішень, не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного
Суду від 20.11.2019 у справі № 480/1558/19.
Окрім цього, якщо стягнутих виконавцем з боржника за
виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації
майна боржника) достатньо для задоволення вимог стягувача за виконавчим
документом, але недостатньо для сплати виконавчого збору, його стягнення
продовжується на загальних підставах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного
Суду від 29.05.2020 у справі № 826/7708/17.
ВИСНОВОК: В діючій
редакції Закону України «Про виконавче провадження» стягнення виконавчого збору
пов`язується з початком примусового виконання судового рішення або іншого
органу і не залежить від наслідків виконання (невиконання, часткового виконання
) виконавчого документа.
Матеріал по темі: «Виконавчий збір… особливості стягнення»
Теги: исполнительный сбор, исполнительная служба,
обжалование действий госиполнителя, подсудность, постанова про стягнення,
виконавчий збір, виконавча служба, оскарження дій, бездіяльність держвиконавця,
підсудність, спір, судова практика, судебная практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар