Визначення форми судового провадження (позовне чи окреме) при встановлення
факту спільного проживання однією сім’єю при спадкуванні
17 червня 2021 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 161/10157/20, провадження №
61-1048св21 (ЄДРСРУ № 97736099) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої
судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 367/6780/20, провадження № 61-2909св21
(ЄДРСРУ № 97656953) досліджували питання щодо визначення форми судового
провадження (позовне чи окреме) при встановлення факту спільного проживання
однією сім’єю при спадкуванні.
Відповідно до частини першої статті 293
ЦПК України окреме
провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку
якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності
юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи
або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або
підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою
статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних
відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3)
каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по
загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу,
розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання
однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності
правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час
народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по
батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про
народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості
реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту
народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом
державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка
пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави
вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути
встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або
припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено
іншого порядку їх встановлення.
(!!!) Отже, в порядку окремого провадження
розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом
такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення,
зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не
пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені
для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого
заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб.
У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Окреме провадження - це
одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.
Характерною ознакою категорії справ
окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є
встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого
провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Постановою Пленуму Верховного суду
України за №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про
встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі
розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо
породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить
виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та
встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Так,
у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але
не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише
встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється
судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати
безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого
провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного
провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право
подачі позову на загальних підставах.
З вище наведеного вбачається, що
встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні, можливе
при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне
значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або
припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення
до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується
з наступним вирішенням спору про право.
Однак, звертаючись до суду з вказаною
заявою, визначаючи мету встановлення вищезазначеного факту, заявник посилається
на необхідність реалізації права на спадщину після померлого чоловіка/дружини,
а це вже спір про право!!!
У постанові Верховного Суду від 28
квітня 2021 року у справі № 520/19532/19
наведено правовий висновок, згідно з яким юридичні факти можуть бути
встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових
прав самого заявника, за
умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб.
У постанові Великої Палати Верховного
Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18
(провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «[…] у порядку окремого
провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних
умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки,
тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових
прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх
встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений
чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи
про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення
суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне
значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату,
знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок
встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що
мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню,
повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна
або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного
характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням
спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення
факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде
висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення
в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює
цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості
одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на
підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних
організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в
цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність
запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено
іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Якщо під час розгляду справи в порядку
окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву
без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з
позовом на загальних підставах.
Тобто визначальною обставиною під час
розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є
те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про
право цивільне.
Аналогічних висновків щодо застосування
норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 19
березня 2020 року в справі № 639/489/18
(провадження № 61-1162св19), від 15 квітня 2020 року в справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20), від 27
серпня 2020 року в справі № 201/1935/20
(провадження № 61-8149св20), від 28 квітня 2021 року в справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20).
Разом з тим, суд, зазначивши про
наявність спору про право, що має розглядатися у порядку позовного провадження,
повинен визначитися між ким існує спір, оскільки існування спору про право має
бути реальним, а не гіпотетичним.
Аналогічні висновки викладені Верховним
Судом у постановах від 07 листопада 2018 року у справі №
336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18); від 14 квітня 2021 року у
справі № 205/2102/19 (провадження №
61-872св21).
ВИСНОВОК: Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного
провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів,
що мають юридичне значення, які можуть
вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших
спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на
спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд
із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору,
розглядається за правилами окремого провадження.
Матеріал по темі: «Встановлення факту спільного проживання разом із спадкодавцем»
Теги:
встановлення факту, спільного проживання спадкоємця із спадкодавцем, спадок,
спадкоємець, наследство, строк на прийняття спадщини, порушення строку,
додатковий строк для прийняття спадщини, заява, нотаріус, суд, поважні причини
пропуску, заповіт, завещание, спадкування за законом, частки спадщини, юрист,
судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар