Верховний суд дослідив
ключову різницю та правові наслідки між авансом та завдатком
17
червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
711/5065/15-ц, провадження № 61-18537св19 (ЄДРСРУ № 97771767)
досліджував питання щодо різниці та правових наслідків між авансом та
завдатком.
Згідно
зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що
видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором
платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума,
сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона
вважається авансом.
Правові
наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком
передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення
зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо
порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути
боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості;
сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки
в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не
встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання
або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
За
змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання,
виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.
Згідно
з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише
дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.
Відповідно
до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого
зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в
майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а
якщо форма основного договору не встановлена, -у письмовій формі.
Згідно
зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного
майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна
укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім
договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
(!!!) Оскільки договору купівлі-продажу, який би за
своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено
не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана грошова сума є авансом, який
підлягав поверненню, а не завдатком.
Враховуючи
наведене та положення статті 570 ЦК України сума, яка названа в розписках
завдатком, фактично є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених
статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу на
виконання якого передано кошти.
Верховний
суд наголошує, що за своєю правовою природою аванс, підлягає поверненню особі,
яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення
договору.
Зазначене
узгоджується з правовим висновком, викладеними Верховним Судом України у
постановах: від 25 вересня 2012 року у справі №
6-82цс13 та від 13 лютого 2013 року у справі №
6-176цс12 та Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року № 461/5297/16-ц (провадження № 61-22017св18).
Таким
чином, за змістом статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене
лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.
Отже,
ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на
забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом
забезпечення виконання зобов`язання.
На
відміну від завдатку, аванс
це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а
виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку
невиконання зобов`язання.
Законом
не передбачено, що якщо аванс згідно з умовами попереднього договору був
переданий, а зобов`язання не виконано, тобто основний договір у визначений
попереднім договором строк не укладений, то аванс залишається у сторони, яка
його отримала. Така умова попереднього договору суперечить вимогам чинного
законодавства.
При
цьому, у разі отримання авансу кредитор не може бути зобов`язаний до його
повернення у подвійному розмірі.
У
разі, коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не
оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому
розмірі, в якому вони надавалися.
Зазначений
правовий висновок сформований Верховним Судом України в постанові від 13 лютого
2013 року у справі №6-176цс12, в постанові
від 25 вересня 2013 року у справі № 6-82цс13
та в подальшому неодноразово підтримувався Верховним Судом в постановах від
28.08.2019 р. у справі № 128/1885/14-ц, та
від 27.11.2019 р. у справі № 520/6286/16-ц.
Стосовно
неустойки (штрафу, пені), то вона визначена як правовий наслідок невиконання
виключно дійсного зобов`язання, тобто такого, якого сторони дійшли згоди та
оформили у відповідності до вимог чинного законодавства.
ВИСНОВОК: Не зважаючи на той факт, що сторони
укладають договір завдатку, але дійсного зобов’язання не відбувається
(купівля-продаж), то передана сума завжди є авансом, яка підлягає поверненню
без застосування штрафних санкцій з кожної із сторін.
Матеріал по темі: «Різниця між поняттям "аванс» та "завдаток"»
Теги:
аванс, завдаток, задаток, попередня оплата, різниця між авансом та завдатком,
форма оплати, забезпечення виконання договору, судовий захист, Верховний суд,
Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар