Наслідки залучення працівників до найманої оплачуваної праці та укладання з
такими особами цивільно – правового замість трудового договору
02 червня 2021 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 260/613/19, адміністративне провадження
№К/9901/34973/19 (ЄДРСРУ № 97357236) досліджував питання щодо наслідків
залучення працівників до найманої оплачуваної праці та укладання з такими
особами цивільно – правового замість трудового договору.
За приписами статті 43 Конституції
України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя
працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава
створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має
право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу
від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення
громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і
творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
Згідно з частини 1 статті 3 КЗпП
України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх
підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності
і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з
фізичними особами.
За приписами статті 21 КЗпП України
трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи,
організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник
зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням
внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи,
організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати
працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для
виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і
угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої
здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору
на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях,
якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою
сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що
трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання
письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2)
при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними
географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для
здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає
на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового
договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною
особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору
громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу,
трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про
освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до
роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням
власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу
виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної
політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне
соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено статтею 265 КЗпП України
посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю,
несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи-підприємці,
які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в
разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору
(контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного
виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати
заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на
загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у
тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на
момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Разом з тим, у постанові від 30 березня
2021 року по справі № 380/1563/20
Верховний Суд звернув увагу, що юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи
працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами
цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій,
встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату
праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок
відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні
і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на
об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів
(спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством,
установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального
страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати
працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення
до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної
роботи або займаної посади тощо.
Особа має право реалізовувати свої
здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового,
водночас зазначене залежить від характеру праці, про що було зазначено вище.
І якщо ці відносини мають ознаки
трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП
України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення
трудового договору в усній або письмовій формі.
Положення частини третьої статті 24
КЗпП України повинні застосовуватися роботодавцями, які бажають використовувати
найману оплачувану працю незалежно від того, чи наполягає на такому оформленні
працівник чи ні.
Аналогічний висновок викладений у
постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №815/5427/17.
Шляхом укладення з особою
цивільно-правового договору порушуються права такої особи, оскільки юридичні та
фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці
та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових,
позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією
(стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче
встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок, на щорічні і
додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на
об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів
(спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством,
установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального
страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати
працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення
до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної
роботи або займаної посади тощо.
Аналогічний висновок викладений у
постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а
та від 11.03.2021 у справі №2340/3415/18,
який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
ВИСНОВОК: Отже, у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта
господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з
обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на
умовах трудового договору.
Аналогічні висновки Верховного Суду
зроблені у постановах від 04.07.2018 (справа №820/1432/17)
та від 30.03.2021 (справа № 380/1563/20,
ЄДРСРУ №95904412 ).
Матеріал по темі: «Відмінності між цивільно-правовими та трудовими відносинами (Держпраця)»
Теги:
держпраця, штраф, гоструд, трудова угода, ЦПД, цивільно правовий договір,
різниця між ЦПД та ТУ, оскарження, припис, постанова, судова практика, Верховний
суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар