Переведення
обов`язку зі сплати податку та/або орендної плати за земельну ділянку у разі
переходу права власності на нерухомість на якій вона розташована
25 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в рамках справи №
520/8446/18, адміністративне провадження №К/9901/20525/19 (ЄДРСРУ №
87808699) підтвердив вже усталену правову позицію стосовно переходу /
переведення обов`язку зі сплати податку за земельну ділянку та/або орендної
плати за землю у разі переходу права власності на нерухомість на якій вона
розташована.
За приписами пункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14
Податкового кодексу України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи
(резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування
земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах
оренди.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14
Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і
комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві
за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).
Згідно з пунктами 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового
кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є
договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування,
які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому
органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими
укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний
контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів
оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому
відбулися зазначені зміни.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови
внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем
(власником) і орендарем.
За приписами частин першої та другої статті 120
Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю
або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється
право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці
об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або
споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи,
переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони
розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або
споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі
набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування
земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж
обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтями 125 і 126 Земельного кодексу України визначено,
що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування
та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих
прав.
Аналогічним чином перехід права власності на земельну
ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім
багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують і положення статті 377
Цивільного кодексу України.
Набуття іншою особою права власності на жилий будинок,
будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою
припинення права користування земельною ділянкою (пункт «е» частини першої
статті 141 Земельного кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про
оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок,
будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також
переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає
набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється
договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем
земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або
споруда.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі»
договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий
будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою
земельній ділянці.
Така позиція відповідає висновку Верховного Суду України
щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в
постанові від 7 липня 2015 року у справі №
826/12388/13-а: «Незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право
власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві
власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК
над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2
статті 5 ПК, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати
державної реєстрації права власності на нерухоме майно».
Верховний Суд України у постанові від 8 червня 2016 року
(справа №21-804а16) та постанові від 12
вересня 2017 року (справа №21-3078а16),
сформулював правову позицію: якщо особа набула право власності на будівлю або
його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача
переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на
тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту
14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті
269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті
287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або
землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати
цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в
установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права
користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право
власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній
ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на
якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у
попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на
об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на
якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності
на жилий будинок, будівлю або споруду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у
постановах від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17),
від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17),
від 02 липня 2019 року (справа № 819/1365/17)
від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16),
від 27 січня 2020 року (справа № 804/886/18)
ВИСНОВОК: З
моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати
податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на
особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, окрім
цього до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений
податковим законом обов`язок зі сплати орендної плати, на якій розташоване
набуте ним майно.
Матеріал по темі: «Орендна плата за землю після відчуження частини об’єкта нерухомості»
Теги: земля, податок на
землю, налог на землю, земельный налог, відчуження частини об’єкта нерухомості,
податок за земельну ділянку, користування земельною ділянкою, судова практика,
Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар