Інформація для страхової щодо ТЗ переміщених через митний кордон

Адвокат Морозов (судовий захист)

Надання страховій компанії інформації щодо переміщення через митний кордон України транспортних засобів без дозволу осіб, яких вона стосується

24 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/18961/18, адміністративне провадження №К/9901/11400/19 (ЄДРСРУ № 87779605) досліджував питання щодо правомірності надання страховій компанії інформації щодо переміщення через митний кордон України транспортних засобів без дозволу осіб, яких вона стосується.

З першу необхідно вказати, що Конституційний Суд України у своєму рішенні №1-рп/2015 від 31.03.2015 зазначив, що із змісту частини другої статті 469 МК України вбачається, що таке правопорушення може бути вчинене у формі певних дій (зміна стану, користування, розпорядження) чи бездіяльності (невжиття певних заходів) щодо товарів, митне оформлення яких не закінчено або які перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем чи поміщені в режим митного складу. Будь-який інший митний режим, у тому числі тимчасового ввезення, не зазначений у вказаних положеннях Кодексу.

Із системного аналізу наведених положень МК України та рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2015 від 31.03.2015, Верховний Суд дійшов висновку, що користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які ввезені з метою транзиту через митну територію України, не є адміністративним правопорушенням, передбаченим у частині другій статті 469 МК України ( 01 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 689/1980/16-а, адміністративне провадження №К/9901/18538/18 (ЄДРСРУ № 76851005).

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 МК України інформація, що стосується державної митної справи, отримана органами доходів і зборів, може використовуватися ними виключно для митних цілей і не може розголошуватися без дозволу суб`єкта, осіб чи органу, що надав таку інформацію, зокрема, передаватися третім особам, у тому числі іншим органам державної влади, крім випадків, визначених цим Кодексом та іншими законами України.

Положеннями частини другої вказаної статті закріплено, що інформація щодо підприємств, громадян, а також товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються ними через митний кордон України, що збирається, використовується та формується органами доходів і зборів, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для інформації з обмеженим доступом.

Статтею 56 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV передбачено, що підрозділи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни зобов`язані безоплатно надавати на запит страховиків та Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - «МТСБУ) інформацію, якою вони володіють, у тому числі конфіденційну, з обмеженим доступом та таку, що містить персональні дані, що пов`язана з страховими випадками з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності або з подіями, що були підставою для подання потерпілими вимог про відшкодування шкоди МТСБУ. Територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України також надають безоплатно страховикам та МТСБУ на їх запити відомості про реєстрацію транспортних засобів, з власниками яких ці страховики укладають договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а органи Національної поліції - відомості про дорожньо-транспортні пригоди, що мали місце (пункт 56.1).

Страховики та МТСБУ зобов`язані дотримуватися встановлених законом режиму захисту та обробки конфіденційної інформації, що отримується, а також порядку її використання (пункт 56.2).

У статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дано визначення поняття страхового випадку. Так, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до приписів статті 1 вказаного Закону забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункт 1.7).

Водночас згідно приписів пункту 1.4 зазначеної норми особами, відповідальність яких застрахована є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Частиною четвертою статті 380 МК України передбачено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Згідно з положеннями пункту 10.4 статті 10 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», під час в`їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов`язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

З аналізу положень статті 6, пунктів 1.4, 1.7 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» випливає, що обов`язковою умовою визначення страхового випадку є подія ДТП за участю саме забезпеченого транспортного засобу. Водночас транспортний засіб є забезпеченим лише у тому випадку, коли його експлуатує особа, яка правомірно ним володіє.

Отже, під час розслідування страхового випадку страховик вирішує питання чи правомірно особа, під керуванням якої сталася ДТП, володіє транспортним засобом.

З викладеного випливає, що інформація про правомірність володіння особою транспортним засобом є складовою процесу встановлення події страхового випадку у розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Факт правомірності володіння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, особою яка зазначена у договорі обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності може бути встановлено, у тому числі, шляхом отримання інформації з митної справи щодо ввезення на митну територію України такого транспортного засобу. Тому, маючи на меті встановити обставини щодо страхового випадку, які можуть бути підтверджені чи спростовані інформацією, що наявна у митній справі, страховик обґрунтовано звернувся до ДФС України із запитами про надання такої інформації.

Стосовно доводів скаржника про те, що запитувана інформація не може бути надана без дозволу осіб, яких вона стосується (чим і обґрунтована відома у наданні інформації), необхідно зазначити таке.

Дійсно, частина перша статті 11 МК України визначає, що інформація, що стосується державної митної справи не може розголошуватися без дозволу осіб, які таку інформацію надали. Разом з тим, приписами цієї норми встановлено винятки з такого правового регулювання - це, зокрема, випадки, визначені іншими законами України.

Такий випадок передбачений пунктом 56.1 статті 56 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: підрозділи державної влади зобов`язані безоплатно надавати на запит страховиків інформацію, якою вони володіють, у тому числі конфіденційну, з обмеженим доступом та таку, що містить персональні дані, що пов`язана з страховими випадками. Цьому праву страховика кореспондує його обов`язок дотримуватися встановлених законом режиму захисту та обробки конфіденційної інформації, що отримується, а також порядку її використання.

ВИСНОВОК:  Верховний суд вказує, що ДФС  безпідставно відмовив страховику в наданні запитуваної інформації, оскільки не звернув уваги на винятки, встановлені частиною першою статті 11 МК України, під які підпадають випадки, передбачені пунктом 56.2 статті 56 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».