Зловживання процесуальними
правами шляхом подання окремого позову з (майже) однорідним або комбінованим
предметом спору.
08
серпня 2019 року в рамках справи № 910/421/19
(ЄДРСРУ № 83703445) та від 23 серпня 2019 року в рамках справи № 910/16426/18 (ЄДРСРУ № 83822392) Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного господарського суду досліджував питання щодо
зловживання процесуальними правами учасниками судового провадження.
Пунктом
1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи
упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим
законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру
або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального
обвинувачення.
Норми
частини першої статті 4 ГПК України визначають, що право на звернення до
господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не
може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до
юрисдикції якого вона віднесена законом.
Обов`язок
добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання
не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського
судочинства.
Згідно
з частиною другою статті 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд
може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню
господарського судочинства, до яких, зокрема, віднесено подання завідомо
безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який
має очевидно штучний характер.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням
процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства,
зокрема:
1)
подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або
дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення
питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових
обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших
аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання
розгляду справи чи виконання судового рішення;
2)
подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з
тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з
аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою
яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3)
подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору
або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4)
необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності
справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача
(співвідповідача) з тією самою метою;
5)
укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне
неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо
подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними
правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або
повернути скаргу, заяву, клопотання.
Водночас
ГПК України не містить критеріїв визначення безпідставного або штучного позову,
а тому однозначно встановити,
що позов є штучним або завідомо безпідставним, без дослідження всіх обставин
справи в їх сукупності, не вбачається за можливе.
ВАЖЛИВО: Штучність позову, серед іншого, може мати місце у
випадку подання позову з метою перешкоджання іншому провадженню у іншій справі,
але такий висновок не повинен ґрунтуватися на припущеннях.
При
цьому Європейський суд з прав людини, зокрема у рішеннях "Саф`яннікова
проти України" (2007 рік), "Сілін проти України" (2006 рік)
наголошував на тому, що заявників не можна звинувачувати за те, що вони
використовують засоби, надані їм відповідно до національного законодавства для
захисту своїх інтересів (рішення).
У
частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист
свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З
наведеного слідує, що підставою звернення до господарського суду з позовом є
порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким
позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає
зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує
підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення,
невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а
також визначає спосіб захисту такого права.
В
той же час, суд перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого,
вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи
інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту
порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий
спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відповідна
правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.07.2019 у справі №910/16436/18 та від 22.07.2019 у справі №910/16407/18.
ВИСНОВОК: Отже, в ряді випадків додаткове звернення
позивача до суду з позовом можна трактувати не як зловживання правами, а
як реалізацією права на судовий захист у обраний позивачем спосіб.
Матеріал по темі: «Зловживання
процесуальними правами: подання зустрічного позову неуповноваженою особою»
Теги:
реалізація права на звернення до суду, зустрічна позовна заява,
представництво в суді, самопредставництво, зловживання процесуальними правами,
судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар