Відмінність позову третьої
особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору від зустрічного позову
сторони процесу.
16
серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 916/2710/18
(ЄДРСРУ № 83692073) досліджував питання щодо позову третьої особи, яка заявляє
самостійні вимоги на предмет спору.
Відповідно
до статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо
предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження
або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку
спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє
ухвалу.
При
цьому позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору,
мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що
безпосередньо вказують положення частини п`ятої статті 49 та частини четвертої
статті 180 ГПК України. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які
заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито
провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Зустрічна
позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення
позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Відповідно
до частин другої, третьої статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається
до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і
спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних
правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю
або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом
ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Ознаками
зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність
його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з
одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити
повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним
позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в
одне провадження із первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна
пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих
позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами
можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого
виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті
довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення
первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає
суб`єктивне право позивача за первісним позовом.
(!!!) Отже, взаємна пов'язаність зустрічного та
первісного позовів може виявлятись у такому:
-
обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і
правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного
позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;
-
вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись;
-
задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення
первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести
відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного
позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає
суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення
зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або
частково.
Аналогічна
правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів
Касаційного господарського суду від 22 квітня 2019 року у справі № 914/2236/18 (ЄДРСРУ № 81304747).
Таким
чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і
відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні
вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на
предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти
матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між
позивачем і відповідачем.
ВАЖЛИВО: Отже, на відміну від зустрічного позову, який
повинен бути лише взаємопов`язаним із первісним, позовна заява третьої особи
відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити
самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
При
цьому, під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу
якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
ВИСНОВОК: Позовні вимоги третьої особи, яка подала
позов відповідно до приписів статті 49 ГПК України, можуть бути допущені судом
до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо
предмета спору, що вже виник між сторонами.
Вимога,
спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх
осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні
наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у
самостійному позові.
Аналогічна
правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів
Касаційного господарського суду від 01 серпня 2019 року у справі № 916/1743/18 (ЄДРСРУ № 83378763), від 17
липня 2019 року у справі № 910/12449/18
(ЄДРСРУ № 83258739), від 20 травня 2019 року у справі № 916/1302/18 (ЄДРСРУ № 81847100) та у
постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 (ЄДРСРУ № 80854765).
Теги:
право третьої особи, подати позов, самостійними вимогами, щодо предмета
спору, правовий конфлікт, вимога третьої особи, зустрічний позов, самостійний
позов третьої особи, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар