Одночасне стягнення з
учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за
договором, штрафу та пені не суперечить вимогам діючого законодавства України.
28
серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 910/11944/18
(ЄДРСРУ № 83876008) досліджував питання правової можливості одночасного
стягнення штрафу та пені за порушення господарського зобов’язання.
За
порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть
господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників
господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським
кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193,
частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним
із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217
Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та
пеню.
Розмір
штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського
кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій
законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому
відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній
грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від
ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт,
послуг).
Такий
вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено
частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті
231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського
кодексу України.
(!!!) Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення
окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231
Господарського кодексу України.
Так,
за приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може
бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної
частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому
відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у
кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже,
такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено
частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями
1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок
нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість
одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських
зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.
В
інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне
законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень
передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із
свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли
сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов
договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При
цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в
договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і
врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах
прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень
актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між
сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону
чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у
договорі.
ВИСНОВОК: Одночасне стягнення з учасника
господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором,
штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, так як згідно зі
статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до
статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та
самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду
відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічний
висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі
№ 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12; постановах Касаційного господарського
суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 р. у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 р. у справі № 908/1843/17, у справі №
917/194/18 від 02.04.2019, у справі №
910/7398/18 від 23.07.2019.
P.s.
Верховний Суд також вказує що зменшення розміру заявленої до стягнення
неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке вирішується судом на власний розсуд
із урахуванням конкретних обставин справи (винятковості обставин справи). Отже,
вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає
зменшенню, закон відносить на розсуд суду (аналогічна позиція викладена у
постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
30.05.2019 у справі № 916/2268/18 та від
04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Матеріал по темі: «Обчислення розміру
пені, стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних»
Теги:
одночасне стягнення штрафу та пені, порушення господарського зобовязання,
зменшення розміру неустойки, порушення умов договору, судова практика, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар