Забезпечення позову за
вимогами майнового та/або немайнового характеру у господарському процесі.
15
липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 905/492/19
(ЄДРСРУ № 83002753) досліджував питання забезпечення позову за вимогами
майнового та/або немайнового характеру.
Суд
вказав, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має
здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття
відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності
вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів
сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між
конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема,
чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або
ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів
позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в
разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання
рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного
захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за
захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття
таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та
охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Умовою
застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо
обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери
тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може
зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання
рішення.
За
висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у
постанові від 16 серпня 2018 року у справі №
910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру
є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно
ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи
оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має
намір звернутися до суду.
При
цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття
заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та
ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в
межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до
суду.
Достатньо
обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність
фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення
позову.
Статтею
13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на
ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та
свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб
юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було
вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним
з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений
національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення
позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти
утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за
результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення
порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він
звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід
зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня
2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного
захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні
Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани
проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб"
передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само
встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При
вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від
17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно,
якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його
практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування
ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу
верховенства права.
Аналогічна
правова позиція викладено в постанові Верховного суду у складі колегії суддів
Касаційного господарського суду від 13 травня 2019 року у справі № 911/1551/18 (ЄДРСРУ № 81880126).
Теги:
ухвала про забезпечення позову, обеспечение иска, забезпечення позову,
определение суда про обеспечение иска, заява, обмеження, арешт, заборона,
відчуження, нерухоме майно, державна реєстрація, ухвала суду, оскарження,
обмеження прав, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар