Визнання нікчемного
правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе
до реального відновлення порушених прав позивача.
09
липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 910/17258/17
(ЄДРСРУ № 82937750) досліджував питання правової необхідності визнання
нікчемного правочину недійсним.
За
змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист
свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно
до частини 2 статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та
інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення
дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення,
примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення
правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової
шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними
рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної
Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і
службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту наведено
у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України.
Правочином
є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних
правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав
та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного
факту.
За
змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є
недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які
встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст
правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного
законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє
правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення
учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що
обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може
суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи
непрацездатних дітей.
Недійсним
є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У
цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У
випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний
судом дійсним.
Якщо
недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша
заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених
законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний
правочин).
Отже,
якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого
правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом
не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб
захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав
та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як
встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та
інтересів, установленим законом.
Згідно
з частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд
відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму
рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом
не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже,
суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності
двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений
законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а
по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги
позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Застосування
конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи
інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його
порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені
судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту
відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або
оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки наведено,
зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від
11.09.2018 у справі № 905/1926/16
(провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №
569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
Такий
спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання правочину недійсним
застосовується до оспорюваних правочинів.
За
наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину одна зі сторін
якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє
відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши
відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує
обставину нікчемності правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від
10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц
(провадження № 14-90цс19)).
Наведене
відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у
постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17,
а також правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від
02.03.2016 у справі № 6-308цс16 і
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 03.10.2018
у справі № 369/2770/16-ц і від 07.11.2018 у
справі № 357/3394/16-ц).
ВИСНОВОК: Визнання нікчемного правочину недійсним не
є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення
порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Належним
способом захисту у подібному випадку є саме визнання відповідного права (пункт
1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України) або застосування
наслідків недійсності правочину.
Аналогічна
правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від
04 червня 2019 року по справі № 916/3156/17,
провадження № 12-304гс18 (ЄДРСРУ № 82424016).
Теги:
визнання нікчемного правочину недійсним, визнання права, застосування наслідків
недійсності, правочин, порушення прав, поновлення, ефективний спосіб захисту,
судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар