Включення до ціни витрат
на страхування та транспортування товару, що переміщуються через митний кордон.
18
липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи № 821/829/18,
адміністративне провадження №К/9901/5724/19 (ЄДРСРУ № 83105245) досліджував
питання щодо витребування митницею від декларанта додаткових документів під час
визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон.
Митною
вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до
статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей,
яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант
або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані,
зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної
вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених
даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно
до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з
митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що
підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у
частині другій цієї статті.
При
цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо
документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні
ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові
значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була
фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена
ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10
календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до
переліку, наведеному в даній нормі.
Системний
аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право
витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної
вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих
декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує
можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці
право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості
товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість
пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а
не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку
витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не
за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що
у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За
результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості
товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою
митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до
положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно
до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному
оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною
вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено
неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі
невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного
декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання
декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та
відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього
Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують
числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що
була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності
обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної
вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до
митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів
інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В
даній справі підставою для прийняття Митницею спірного рішення про коригування
митної вартості товарів стало те, що витрати на страхування та транспортування
не включені до вартості товару.
Необхідно
підкреслити, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за
відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за
першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для
застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості ( Постанова ВС КАС від 30 жовтня 2018 року
у справі №826/25605/15,
адміністративне провадження №К/9901/13155/18 (ЄДРСРУ № 77473423).
(!!!) Верховний суд наполягає на
безпідставності таких доводів відповідача, оскільки заявлення декларантом
витрат на страхування та транспортування до складових митної вартості може мати
місце лише у випадку, якщо такі витрати не були включені до ціни, що була
фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар.
Так,
частиною десятою статті 58 МК України визначений перелік витрат (складові
митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була
фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не
включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного
переліку входять, зокрема, такі складові митної вартості, як витрати на
транспортування оцінюваних товарів (пункт 5 вказаної норми) та витрати на
страхування цих товарів (пункт 7).
Треба
вказати, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є
зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок
сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не
передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено (Постанова ВС КАС від 05 березня 2019
року у справі № 815/5791/17,
адміністративне провадження №К/9901/55081/18 (ЄДРСРУ № 80269839)
Так,
згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної
торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість,
страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний
для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок
здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок
на укладення договору перевезення та страхування (пункти А3, Б3 умов поставки
CIF за Інкотермс 2010).
Таким
чином, витрати на страхування
та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично
сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у
зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.
ВАЖЛИВО: При цьому, незазначення в контракті про
зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного
не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно
з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на
страхування та транспортування входять до ціни товару.
За
таких обставин, вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових
документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування
митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.
Верховний
суд наголошує, що Митниця, приймаючи рішення про коригування митної
вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким
чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові
вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик
оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для
коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення
відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо
обґрунтованості прийнятого рішення.
Враховуючи
вищевикладене вбачається, що декларант під час митного оформлення надав усі
необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили
об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну
вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у
Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної
вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для
коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність
оскарженого рішення.
Теги:
митне оформлення товарів, витребування додаткових документів, сумніви у
вартості товарів, сумніви митниці, достовірність інформації, витрати на
страхування, витрати на транспортування, метод визначення митної вартості,
судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар