Звичайна/ринкова ціна
або ціноутворення на ринку ідентичних послуг в рамках податкової перевірки
29
липня 2021 року Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 460/87/20, адміністративне
провадження № К/9901/10203/21 (ЄДРСРУ № 98646087) досліджував питання щодо
ціноутворення та звичайної ціни в рамках податкової перевірки.
Суть справи: Нарахування податкових
зобов`язань за цінами, «що не відповідають ринковим», у зв`язку із чим було
зроблено висновок про заниження платником податків бази оподаткування ПДВ.
Відповідно
до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність -
діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або
реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання
доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені
підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи,
зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом
188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування
операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної
вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база
оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче звичайних
цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути
нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що
склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого
здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів -
виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які
підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб
населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної
енергії.
Згідно
із підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - це ціна
товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено
цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна
відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що
визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Тобто,
у розумінні норм Податкового кодексу України звичайною ціною для
здійснення розрахунку бази оподаткування податком на додану вартість операцій з
постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена
зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу повинна
відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).
Слід
вказати, що згідно з пунктом 39.2. статті 39 Податкового кодексу України
визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється
за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:
а)порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б)ціни перепродажу;
в)"витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку.
(!!!) Таким чином, стверджувати про отримання послуг
за цінами вищими від звичайних лише на підставі договорів на ідентичні товари
без застосування інших умов є безпідставним та необґрунтованим (27 серпня 2020
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 818/35/17, адміністративне
провадження № К/9901/42195/18 (ЄДРСРУ № 91252402).
Відповідно
до підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна це ціна, за
якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що
продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх
отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично
та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи,
послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -
однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних)
умовах.
Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від
05.03.2019 у справі №815/3424/17
(адміністративне провадження №К/9901/52271/18)) зробив наступний висновок, що договірна ціна є звичайною ціною та є ринковою
ціною, якщо іншого не доведено передбаченими Податковим кодексом України
методами визначення звичайної ціни, і такий обов`язок щодо доведення покладено
саме на контролюючий орган.
До
ідентичних товарів
(робіт, послуг) підпунктом 14.1.80 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу
України віднесено товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для
них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають
однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики;
якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник.
Підпунктом
14.1.131 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що до однорідних (подібних) товарів
(робіт, послуг) належать товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але
мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті
чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та
вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення товарів однорідними
(подібними) враховуються такі ознаки: якість та ділова репутація на ринку;
наявність торговельної марки; країна виробництва (походження); виробник; рік
виробництва; новий чи вживаний; термін придатності.
Статтею
10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що суб`єкти
господарювання під час провадження господарської діяльності використовують:
вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для
реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті
України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими
Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно
до статті 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами
господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких
здійснюється державне регулювання цін.
ВАЖЛИВО: Системний аналіз наведених норм права
дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за
цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено
зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
Відповідно
до пункту 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності» від 23.07.1998 № 817/98 індикативні або звичайні
ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних
цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких
товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться
уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.
Отже,
з`ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної
процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом.
Таким
чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це
державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав
власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно
звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для
визначення звичайної ціни.
ВИСНОВОК: Договірна ціна є звичайною ціною та є
ринковою ціною доти, поки іншого не доведено контролюючим органом в рамках
діючого законодавства України на підставі належних, допустимих та прийнятних
доказів.
Матеріал по темі: «Реалізація товару за ціною, нижчою від ціни придбання: наслідки»
Теги:
ринкова ціна, звичайна ціна, рыночная стоимость, обычная стоимость,
ценообразование, ціноутворення, заниження ПДВ, ндс, податкові спори, судова
практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
