Органи ДРАЦС у справах про усиновлення дитини

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

(Не)обов’язковість участі органів ДРАЦС, як заінтересованих осіб у справах про усиновлення дитини

Ч. 2 п. 2. розділу I Загальних положень «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000  № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5,  – надалі «Правила») передбачає, що відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.

П. 6 розділу II «Загальні норми державної реєстрації актів цивільного стану» Правил вказує, якщо до актового запису цивільного стану вносяться зміни або здійснюються інші відмітки (про розірвання шлюбу, усиновлення, зміну імені у випадках, встановлених законом, позбавлення чи поновлення батьківських прав тощо), то на лицьовому боці актового запису зазначаються підстави їх внесення: актовий запис, рішення суду, розпорядження голови районної, міської державної адміністрації або рішення виконавчого комітету міської, районної в місті ради про присвоєння або зміну прізвища або власного імені малолітньої дитини, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану або інший документ, який є підставою для внесення змін. Записи щодо внесених до актового запису цивільного стану змін засвідчуються підписом посадової особи та печаткою відділу державної реєстрації актів цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться одночасно з внесенням таких самих змін до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. 

ВИСНОВОК: Підсумовуючи зазначене вбачається, що окрім органу опіки та піклування як заінтересованих осіб, у справах про усиновлення суди нерідко залучають державні органи реєстрації актів цивільного стану, які не є заінтересованими особами, оскільки в силу закону органи ДРАЦС зобов’язанні внести відповідні зміни у актовий запис на підставі рішення суду.

 

 

 

Матеріал по темі: «Хто такий «орган опіки та піклування» у справах про усиновлення?»

 

 

#усиновлення, #усиновлення_дитини, #заява_про_усиновлення_дитини, #висновок_служби_у_справах_дітей, #актовий_запис, #свідоцтво_про_народження, #свідоцтво_про_шлюб, #зміна_прізвища_дитини, #судова_практика, #Верховний_суд, #Адвокат_Морозов

Хто такий «орган опіки та піклування» у справах про усиновлення?

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Обов’язковість участі «органу опіки та піклування» у справах про усиновлення дитини

Відповідно до Сімейного кодексу України (ст. 207) усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.

Ч. 1 ст. 312. ЦПК України передбачає, що суддя під час підготовки справи про усиновлення дитини до розгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осіб відповідного органу опіки та піклування, а у справах, провадження в яких відкрито за заявами іноземних громадян, - уповноваженого органу виконавчої влади.

Відповідь навіщо потрібен орган опіки та піклування міститься у ч. 2 вищевказаної статті, яка передбачає, що орган опіки та піклування повинен подати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. 

Згідно висновків про застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19, передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися.  

У постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 756/12509/21, передбачено, що «органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини, і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України. Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується з урахуванням досвіду у певній сфері, у межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень. Однак невчинення таких захисних дій із боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду, оскільки здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень». 

Однак, за змістом ст.ст. 312-313  ЦПК України законодавець чітко вказав, що розгляд справи про усиновлення дитини не може здійснюватися без участі органу опіки та піклування, а також надання останнім висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. Обов’язок подання висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини законодавець поклав на орган опіки та піклування. 

Органи опіки та піклування здійснюють повноваження на підставі завдань та функцій, покладених на цей інститут у чинному законодавстві, які визначено, зокрема, гл. 6 ЦК, гл. 19 СК і Правилами опіки та піклування, затвердженими спільним наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. № 34/166/131/88.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 р. № 346 «Про ліквідацію урядових органів» та Указом Президента України від 8 липня 2011 р. № 741 «Про внесення змін до Положення про Міністерство соціальної політики України» Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини ліквідовано. Центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дитини, є Міністерство соціальної політики України.

(!!!) Відповідно до ч.1 ст.  56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. 

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону від 13 січня 2005 р. N 2342-IV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. 

Для здійснення функцій щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, у складі служби у справах дітей створюється окремий підрозділ, діяльність якого визначається в установленому порядку (ч. 3 ст. 12 вказаного Закону).

ВИСНОВОК: Отже,  безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

 

Матеріал по темі: «Усиновлення дитини: судовий та позасудові етапи»

 

 

Теги: усиновлення, усиновлення дитини, заява про усиновлення дитини, висновок служби у справах дітей, актовий запис, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, зміна прізвища дитини, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов

 

Усиновлення дитини: судовий та позасудові етапи

Адвокат Морозов (судовий захист)

Порядок, строки та документи необхідні для вирішення питання щодо усиновлення дитини. Форма, зміст, підсудність та резолютивна частина заяви до суду.

Безумовно, що усиновлення дітей є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Вказана політика держави реалізується її відповідними органами та посадовими особами, однак процес усиновлення доволі об’ємний та часто-густо часозатратний.

Вказаний вище процес усиновлення умовно можна розділити на декілька етапів: 1) позасудовий та 2) судовий.

Позасудовий етап:

Правове регулювання даного етапу здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 905 «Про затвердження порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» та ст.ст. 213, 218, 220, 229 та 231 Сімейного кодексу України.

Забігаючи наперед необхідно зазначити, що фінальним документом «позасудового етапу» є Висновок служби у справах дітей про доцільність / не доцільність усиновлення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону від 13 січня 2005 р. № 2342-ІV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. Висновок оформляєть­ся на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписується головою (заступником голови) та скріплюється печаткою.

Для отримання висновку, який до того ж затверджується виконавчим комітетом відповідної ради, заявник(и) подають до відповідної у місті ради ряд документів, серед них:

1) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

2) довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами ДФС;

У разі коли усиновлювачами є сімейна пара, довідку про заробітну плату за останні шість місяців або копію декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчену органами ДФС, може подавати один із подружжя, який має постійний дохід;

3) копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;

4) висновок про стан здоров'я кожного заявника;

5) засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

6) довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана територіальним центром з надання сервісних послуг МВС;

7) копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

Окрім цього службою витребуються, довідка від лікаря-нарколога та лікаря-психіатра про облік заявника (заявників).

Надалі, на протязі місяця після отримання вказаного вище висновку, заявник повинен звернутися до відповідного суду для вирішення питання по суті.

Судовий етап:

Спочатку необхідно вказати, що розгляд судом справ про усиновлення регулюється гл. 5 розділу ІV Цивільно – процесуального кодексу України та здійснюється судом в рамках окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України  окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

ВАЖЛИВО: Визначені ст. 211 СК особи, які можуть бути усиновлювачами, при зверненні до суду набувають статусу заявника. Заявниками у справах зазначеної категорії можуть бути громадяни України та іноземці (ст. 283 СК).

Визначення підсудності має найважливіше значення, оскільки якщо заява буде подана до не уповноваженого суду вона не буде розглянута, а Заявник втратить дрогоційний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦПК України заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

Для правильного визначення підсудності необхідно враховувати, що згідно з частинами 3 та 4 ст. 29 ЦК місцем проживання фізичної особи у віці до 10 років та від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона перебуває, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

(!!!) Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати (ч.1 ст. 254 ЦПК України).

Примітка: В судово-процесуальних документах необхідно вживати термін «заінтересована особа», а не, як це іноді трапляється, «зацікавлена особа». Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз’яснено, що, ухвалюючи рішення згідно зі ст. 255 ЦПК та ст. 224 СК, суд повинен обґрунтувати задоволення чи відхилення заяви про усиновлення.

ВАЖЛИВО: У разі її задоволення в резолютивній частині рішення необхідно навести відомості про заявника (заявників), повністю зазначивши його прізвище, ім’я, по батькові, день, місяць і рік народження, а також про його громадянство. За наявності клопотання заявників про зміну прізвища, імені та по батькові, дати й місця народження дитини суд вирішує його відповідно до статей 229—231 СК. При цьому слід мати на увазі, що зміни вносяться не до свідоцтва про народження, а до актового запису про народження дитини.

Згідно ст.207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.211 СК України усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років. Усиновлювачами можуть бути подружжя.

Як було зазначено вище особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення (ст. 223 СК України). Подання такої заяви через представника не допускається.

Між тим відповідно до вимог ст. 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків, а згідно ст. 220 СК України на усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.

Згідно ст. 225 СК України, усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Відповідно до ст.229 СК України особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.

Згідно ст.233 СК України на підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

Відповідно до ч.3 ст.252 ЦПК України за клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками.

Відповідно до Закону України № 69-16 дія Європейської Конвенції про здійснення прав дітей поширюється на розгляд судами справ, що стосуються усиновлення дитини.

Згідно ч.1 ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.7 Європейської Конвенції про здійснення прав дітей, ратифікованої Законом України № 69-V від 03 серпня 2006 року, під час розгляду справ, що стосуються дитини, судовий орган діє швидко для уникнення будь-яких невиправданих зволікань, а швидке виконання прийнятих рішень повинно бути забезпечене відповідною процедурою. У термінових випадках судовий орган при необхідності має повноваження приймати рішення, які підлягають негайному виконанню.

ВИСНОВОК: З урахуванням положень ч. 2 ст. 224 СК, відповідно до яких суд постановляє рішення, яким оголошує особу усиновлювачем дитини, можна вважати, що найбільш прийнятним є викладення прохальної частини заяви у справах про усиновлення так: «оголосити заявника усиновлювачем дитини».

Після набрання рішенням законної сили його копія в порядку ч. 7 ст. 255 ЦПК надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей іноземцями - також до уповноваженого органу виконавчої влади. Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ст. 233 СК на підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи державнийорган реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

Теги: усиновлення, усиновлення дитини, заява про усиновлення дитини, висновок служби у справах дітей, актовий запис, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, зміна прізвища дитини, судова практика, Адвокат Морозов