Тимчасовий доступ до оригіналів документів виконавчого провадження з
подальшим вилученням, в тому числі і оригіналу виконавчого документа
23 листопада
2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
718/1161/16-ц, провадження № 61-5826св22 (ЄДРСРУ № 107533407)
досліджував питання щодо вилучення оригіналу виконавчого документа на підставі
ухвали слідчого судді.
Згідно зі
статтею 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у
наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться
такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та
вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів
здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Відповідно до
частини першої статті 165 КПК України особа, яка зазначена в ухвалі слідчого
судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або
документів, зобов`язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і
документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду.
У разі
невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя,
суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на
доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу
про надання дозволу на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з
метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів (частина перша
статті 166 КПК України).
Врахувавши
наведені положення КПК України, суд зробив обґрунтований висновок про те, що виконавець
зобов`язаний виконати ухвалу слідчого судді та надати тимчасовий
доступ до оригіналів документів виконавчого провадження з подальшим їх
вилученням.
Відповідно до
частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється
на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд
першої інстанції.
Пунктом 1
частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»
передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі
виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача
про примусове виконання рішення.
Також у пункті
1 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень,
затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5
(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №
2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №
489/20802, зазначено, що примусовому виконанню підлягають виконавчі документи,
визначені у статті 3 Закону.
Згідно з
пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»
відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі
виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених
законом випадках на підставі судових рішень.
Отже, судове
рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, що здійснюється
саме на підставі виконавчого документа, зокрема виконавчого листа.
(!!!) З огляду на викладене безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що
виконавець повинен виконувати судове рішення навіть за відсутності у нього
оригіналу виконавчого листа, оскільки такі твердження заявника фактично
зводяться до помилкового тлумачення норм права.
За таких
обставин Верховний Суд погоджується, що без оригіналу зазначеного виконавчого
листа виконавець не може вчиняти виконавчі дії, тобто здійснювати
примусове виконання рішення суду.
Верховний Суд
також врахував, що у Рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року
№ 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 зазначено, що виконання судового рішення є
невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема,
законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення
порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб,
суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на
справедливий розгляд судом.
Виконання
судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та
однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони
у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод.
Відповідно до §
51-53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іванов проти України»
від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6,
було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони
дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося
невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає
право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому
контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового
рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне
володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1
Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні
обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення
Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням,
зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та
компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом
відшкодування.
Згідно з
підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі
втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої
інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ,
може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний
виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для
пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, який видається замість втраченого оригіналу та має силу
первісного документа. Підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є
його втрата, яка унеможливлює його виконання.
Отже, видача
дубліката виконавчого документа зумовлена необхідністю виконання ухваленого
судом рішення, яке набрало законної сили, проте не було виконане боржником.
ВИСНОВОК: За обставин вилучення слідчим у виконавця оригіналу виконавчого листа стягувач,
з метою реалізації принципу обов`язковості судового рішення, має право на
звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та
подальшого пред`явлення його до виконання, оскільки оригінал виконавчого
листа хоч фактично не втрачено, проте юридично він є частиною кримінального
провадження, що унеможливлює вчинення виконавцем дій з його примусового
виконання.
Матеріал по
темі: «Підстави для видачі судом дубліката виконавчого документу»
Теги: судовий наказ, виконавчий документ, виконавчий лист, вилучення
документів, дублікат, слідчий суддя, тимчасовий доступ, на
предявлення виконавчого документа, дублікат судового наказу, ухвала суду,
стягувач, боржник, виконавче провадження, судова практика, Адвокат Морозов
