Відшкодування шкоди завданої органами виконавчої служби тривалим
невиконанням судового рішення
13 липня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 686/13391/22,
провадження № 61-2177св23 (ЄДРСРУ № 112202593) досліджував питання щодо особливостей
відшкодування моральної / матеріальної шкоди завданої органами виконавчої
служби тривалим невиконанням судового рішення.
Згідно зі
статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок
держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої
незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними
своїх повноважень.
За положеннями
статті 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до
основних засад судочинства.
Відповідно до
частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної
сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб
та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених
міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою
України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для
відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі
статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як
завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших
органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб,
визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та
інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах
повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими
актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також
рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 23 ЦК
України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої
внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин
другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних
стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою
щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода
відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового
відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру
правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей
потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи,
яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з
урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру
відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода
відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не
пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується
одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним
правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є
завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної
шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу
державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов:
наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала
моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи
яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Загальні
підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті
1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або
юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,
відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків,
встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні
підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи
бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим
або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних
органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174
ЦК України відповідно.
Згідно зі
статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними
рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади
Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні
ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим
або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана
фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи
органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на
підставі статті 1174 ЦК України.
У постанові
Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19)
вказано, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на
підставі,
в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право
заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого
невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність,
презюмується.
У постанові
Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2021 року у
справі № 405/500/18 (провадження №
61-14498св20), зазначено, що лише факт тривалого невиконання рішення суду
та дії/бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби не є
безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між
невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.
Верховний Суд у
складі Касаційного господарського суду у постановах від 20 березня 2019 року у
справі № 918/203/18, від 28 жовтня 2020 року
у справі № 904/3667/19 дійшов висновку про те, що у справах про відшкодування
шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати
суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а
також причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою.
Сам факт
тривалого невиконання судового рішення не може бути підставою для безспірного
стягнення збитків у вигляді стягнення нестягнутої за рішенням суду суми.
Аналогічний висновок
зроблено у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 613/814/16-ц (провадження № 61-20218св19).
Крім того, у
постанові від 20.03.2019 у справі № 918/203/18
Верховний Суд зробив висновок про те, що саме лише задоволення скарг на
дії органу державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку
про наявність причинного зв`язку між діями посадових осіб органів державної
виконавчої служби та заподіяною шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий
елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та
шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком
поведінки завдавача шкоди.
Аналогічний
висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої
судової палати Касаційного цивільного суду12 червня 2023 року в рамках справи № 686/7245/22, провадження № 61-2174 св 23 (ЄДРСРУ
№ 111487050).
ВИСНОВОК: Для відшкодування моральної/матеріальної шкоди завданої органами
виконавчої служби тривалим невиконанням судового рішення доведенню підлягає, що
протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли
у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Матеріал по
темі: «Відшкодування моральної шкоди
заподіяної органами державної влади»
Теги: відшкодування матеріальної шкоди, моральна шкода, середньомісячного
заробітку, інфляційних втрат, витрат на правову допомогу, завданої незаконними
діями правоохоронних органів, досудового слідства, суду, Верховний суд, Адвокат
Морозов
