Адвокат Морозов (судовий захист)
Забезпечення
позову шляхом заборони проводити будь-які реєстраційні дії передбачені ЗУ «Про державну реєстрацію
речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у спорі про скасування наказу
Мін`юсту
28 червня 2024
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в
рамках справи № 910/1758/24 (ЄДРСРУ
№ 120065392) досліджував питання щодо наявності підстав для забезпечення позову
шляхом заборони проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом
України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
у спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України.
Відповідно до
положень частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових
прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об`єкт
незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що
підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають,
змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Статтею 18
вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.
Перелік
документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної
реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної
реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з
пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 цього Порядку державна реєстрація прав
проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної
реєстрації прав або нотаріуса.
У частинах 1, 2
статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме
майно та їх обтяжень» передбачено, що проведення реєстраційних дій зупиняється
на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що
набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна
про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.
Судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону
вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.
Пунктом 1
частини 2 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на
нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація обтяжень
проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення
обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Статтею 31-1
цього Закону визначено, що реєстраційні дії на підставі судових рішень
проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної
взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень,
без подання відповідної заяви заявником (частина 1).
Згідно із
частиною 1 статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на
нерухоме майно та їх обтяжень» інформація про зареєстровані права на нерухоме
майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою,
загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.
Для фізичних та
юридичних осіб інформація за об`єктом нерухомого майна та суб`єктом речового
права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства
юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з
використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу
ідентифікації особи, або в паперовій формі (абзац 1 частини 2 статті 32 Закону
України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень»).
Отже, заборона
вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення
позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Аналогічну
правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 16.05.2023 у справі № 906/151/23 та від
07.02.2022 у справі №
916/3594/21.
При цьому
питання щодо допустимості заходу забезпечення позову у спорі про скасування
наказу Міністерства юстиції України вирішувалися в постанові Верховного Суду у
складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у
справі № 910/4445/21.
Згідно зі
сформованим у пункті 8.13 цієї постанови висновком встановлена законом
заборона на вчинення реєстраційних дій є зрозумілим, самодостатнім та
передбаченим законом заходом забезпечення позову у спорі про скасування
наказу Міністерства юстиції України.
Таким чином,
наразі існує висновок Верховного Суду щодо того, який захід забезпечення позову
у спорах про скасування наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за
наслідками розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного
реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів
Міністерства юстиції - щодо реєстраційної дії (відмови у її вчиненні)
відповідно як до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб,
фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», так і до Закону України
«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є
належним та передбаченим законом.
Цей же висновок
Верховним Судом застосовано послідовно, зокрема у постанові від 16.05.2023 у
справі № 910/2281/22.
ВИСНОВОК: У спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України заборона
вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення
позову, при цьому вжиті заходи не можуть свідчити про вирішення спору сторін по
суті, а отже є допустимими.
Матеріал по темі: «Заходи
забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Мін`юсту»
Теги: минюст, мінюст, скарга, розгляд скарг, неповідомлення заявника, оголошення
на сайті, участь скаржника, представництво інтересів, копія скарги, розгляд за
участю, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
