Непогодження меж земельної
ділянки із суміжними власниками не може слугувати підставою для відмови у затвердженні
технічної документації
05
травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
404/3048/18, провадження № 61-19228св19 (ЄДРСРУ № 89107253) досліджував
питання щодо непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками.
Суть справи: Позивачка звернулася до суміжних
землекористувачів для підписання акта визначення меж земельної ділянки в натурі,
але останні відмовились погоджувати межі земельної ділянки, яку позивач має
намір приватизувати.
Зідно
з положеннями статті 55 Закону № 858-IV установлення меж земельної ділянки в
натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і
картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із
землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної
ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на
місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та
землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж
земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками
встановленого зразка.
Механізм
встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх
закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення
(відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення
межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних
ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції
України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).
Згідно
з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної
ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника
(користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних
ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Закріплення
межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може
здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних
ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про
час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі
межових знаків на зберігання.
Аналіз
зазначених норм свідчить, що стадія
погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є
допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що
складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними
власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови
суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного
документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося.
Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати
відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений
вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із
самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта
погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення,
зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у
процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться
поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не
може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах))
в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із
землекористувачів.
Аналогічні
правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20
березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц
(провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц
(провадження № 14-552цс18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).
Крім
того, у разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є
підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.
Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові
Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23
січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц
(провадження № 61-19526сво18)
ВИСНОВОК: Чинне законодавство не обмежує право на
приватизацію земельної ділянки у зв`язку із відмовою суміжного землекористувача
від підписання акта погодження меж земельних ділянок, що свідчить про
відсутність таких перешкод для завершення процедури приватизації земельної
ділянки.
P.s.
Слід вказати, що у рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що
спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає
подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних
повноважень, а у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17 Велика палата Верховного Суду дійшла
висновку, що належним способом захисту прав позивача (у подібних
правовідносинах) є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою
земельної ділянки та передати її у власність.
Теги:
приватизація земельної ділянки, непогодження меж земельної ділянки, акт погодження меж земельної ділянки, проект
землеустрою, земельна ділянка, Верховний суд, судова практика, Адвокат Морозов
