Право податкового органу на оскарження судових рішень у справах про банкрутство

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд: повноваження податкового органу стосовно права на апеляційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство

03 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 908/3338/19 (ЄДРСРУ № 93263302) досліджував питання щодо права податкового органу на оскарження судових рішень у справах про банкрутство.

За висновком Верховного Суду, викладеного у постанові  від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, при застосуванні судом норм ГПК України, під час розгляду справ про банкрутство, які містять посилання на Закон про банкрутство, який втратив чинність, з урахуванням  частини 3 статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997  № 4-зп  (у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України), з 21.10.2019 підлягають застосуванню  саме норми КУзПБ.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 по справі №907/574/16 підтверджено висновок щодо підсудності господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, майнових спорів, стороною яких є боржник, а також спорів про недійсність правочинів, вчинених боржником з третіми особами.

У статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, визначено, що учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи, що наведений перелік не є вичерпним, то право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки (подібний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2020 у справі  № 904/4681/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 913/266/20, ЄДРСРУ № 93006011).

Приписами статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

У справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення.

Матеріал по темі: «Стягнення податкового боргу, що виник після порушення справи про банкрутство?»

Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, згідно з якими, лише після вчинення всіх передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (стаття 23) чи Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частина шоста статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України) (п. 56.16 постанови).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд також в постанові від 07.10.2020 у справі № 904/5635/19 (ЄДРСРУ № 92194176).

Верховний Суд звертає увагу, що особи, які подали заяви з грошовими вимогами до боржника, набувають статусу учасника справи - конкурсного кредитора з моменту визнання їх грошових вимог у судовому порядку, що формалізується відповідним судовим рішенням господарського суду (ухвалою). Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

Більше того, провадження у даній справі про банкрутство було відкрито в порядку загальних норм статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, то контролюючий орган не наділений безумовним правом на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство, а має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного Кодексом України з процедур банкрутства, та довести факт порушення учасниками провадження у справі його прав.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №908/2332/19.

ВАЖЛИВО: В той же час, Верховний Суд зауважує, що перехід боржника до ліквідаційної процедури не перешкоджає податковим органам, вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена.

У постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2431/17, від 14.05.2019 у справі № 905/1675/18, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 17.08.2020 у справі № 904/4398/19 вже неодноразово була висловлена правова позиція стосовно того, що норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом.

Крім того, Верховний суд зауважує, що посилання податкового органу на  постанови Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 908/1782/18 та  у справі № 908/2512/18 не є релевантним, оскільки згадана практика стосується права контролюючого органу на оскарження судових рішень у справах про банкрутство, провадження у яких здійснюється за особливостями, передбаченими статтею 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" тобто за так званою "скороченою процедурою" через відсутність процедури розпорядження майном, та правового статусу контролюючих органів у цих справах.

ВИСНОВОК: Верховний суд наголошує, якщо податкове управління не набуло статусу кредитора у справі та не є учасником  справи про банкрутство, то й відповідно не має процесуальної можливості оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство, якщо не доведе факт порушення учасниками провадження у справі його прав.

Матеріал по темі: «Право податкового органу оскаржувати ухвали у справі про банкрутство»

Теги: оскарження судових рішень у справі про банкрутство, право на оскарження, налоговая, контролюючий орган, податковий орган, не учасник провадження, кредитор, боржник, судова практика, Адвокат Морозов

Право особи, яка не брала участь у справі, на оскарження судового рішення

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Перевірка права особи на звернення до суду з апеляційною та/або касаційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті)

14 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 1.380.2019.005487, адміністративне провадження № К/9901/14382/20 (ЄДРСРУ № 90985374) досліджуючи справу вказав, що перевірка права особи на звернення до суду з апеляційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті).

Оцінюючи цей довід, Суд виходить з того, що статтею 129 Конституції України визначено обов`язковість судового рішення як однієї з основних засад судочинства.

Перегляд судового рішення, що набрало законної сили, здійснюється у випадках та з підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Особи, які не брали участі у справі, можуть оскаржити рішення суду лише за умови, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Отже, передумовою їх права на оскарження є матеріально-правова заінтересованість цих осіб. Йдеться саме про їх власну, особисту заінтересованість.

У судовій практиці сформовано загальні принципи та підходи щодо прийнятності та обґрунтованості апеляційних та касаційних скарг осіб, які вважають, що рішення суду прийнято про їх права, обов`язки чи інтереси.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24.06.2008 у справі №2/164-35/246, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначена правова позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, у постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, в ухвалі від 19.10.2018 у справі № 826/13182/17 та інших і є сталою.

Отже, для вирішення питання про порушення прав чи інтересів особи, яка не брала участі у справі, суд має з`ясувати, чи виникли у зв`язку з прийняттям судового рішення у цієї особи нові права чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена 10 квітня 2019 року у постанові  Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 753/21690/17, адміністративне провадження №К/9901/52868/18 (ЄДРСРУ № 81047366)

24 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 826/512/16, адміністративне провадження № К/9901/38784/18 (ЄДРСРУ № 90590777), 20 травня 2020 року у справі № 2а-4563/11/2670, касаційні провадження №К/9901/28232/19, №К/9901/30065/19 (ЄДРСРУ № 89405861) вказав, що в ухвалі від 7 квітня 2020 року при розгляді справи № 504/2457/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Верховний Суд звертає увагу, що перевірка права особи на звернення до суду з апеляційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність підстав для апеляційного оскарження, а отже і права на звернення до суду з апеляційною скаргою, є перешкодою для розгляду скарги по суті. Законність судового рішення може бути перевірено за скаргою належної особи.

Окрім цього, 08 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 2018/2-3638/11, провадження № 61-940св19 (ЄДРСРУ № 88834134) наголосив, що з аналізу змісту вказаних норм можна дійти висновку, що заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами можуть бути подані учасниками справи, тобто сторонами та третіми особами, які були залучені до участі у справі в суді першої інстанції до ухвалення рішення.

Такий підхід повністю узгоджується з принципом верховенства права та такою його складовою як правова визначеність. Безпідставний перегляд призводить до порушення принципу правової визначеності (res judicata).

 

Матеріал по темі: «Порушення принципу Європейського суду - res judicata»

 

Теги: право на оскарження, обжалование судебного решения, право на апелляцию, кассационное обжалование, пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам,  оскарження судового рішення, Верховний суд, Адвокат Морозов