Право особи, яка не брала участь у справі, на оскарження судового рішення

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Перевірка права особи на звернення до суду з апеляційною та/або касаційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті)

14 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 1.380.2019.005487, адміністративне провадження № К/9901/14382/20 (ЄДРСРУ № 90985374) досліджуючи справу вказав, що перевірка права особи на звернення до суду з апеляційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті).

Оцінюючи цей довід, Суд виходить з того, що статтею 129 Конституції України визначено обов`язковість судового рішення як однієї з основних засад судочинства.

Перегляд судового рішення, що набрало законної сили, здійснюється у випадках та з підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Особи, які не брали участі у справі, можуть оскаржити рішення суду лише за умови, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Отже, передумовою їх права на оскарження є матеріально-правова заінтересованість цих осіб. Йдеться саме про їх власну, особисту заінтересованість.

У судовій практиці сформовано загальні принципи та підходи щодо прийнятності та обґрунтованості апеляційних та касаційних скарг осіб, які вважають, що рішення суду прийнято про їх права, обов`язки чи інтереси.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24.06.2008 у справі №2/164-35/246, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначена правова позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, у постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, в ухвалі від 19.10.2018 у справі № 826/13182/17 та інших і є сталою.

Отже, для вирішення питання про порушення прав чи інтересів особи, яка не брала участі у справі, суд має з`ясувати, чи виникли у зв`язку з прийняттям судового рішення у цієї особи нові права чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена 10 квітня 2019 року у постанові  Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 753/21690/17, адміністративне провадження №К/9901/52868/18 (ЄДРСРУ № 81047366)

24 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 826/512/16, адміністративне провадження № К/9901/38784/18 (ЄДРСРУ № 90590777), 20 травня 2020 року у справі № 2а-4563/11/2670, касаційні провадження №К/9901/28232/19, №К/9901/30065/19 (ЄДРСРУ № 89405861) вказав, що в ухвалі від 7 квітня 2020 року при розгляді справи № 504/2457/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Верховний Суд звертає увагу, що перевірка права особи на звернення до суду з апеляційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність підстав для апеляційного оскарження, а отже і права на звернення до суду з апеляційною скаргою, є перешкодою для розгляду скарги по суті. Законність судового рішення може бути перевірено за скаргою належної особи.

Окрім цього, 08 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 2018/2-3638/11, провадження № 61-940св19 (ЄДРСРУ № 88834134) наголосив, що з аналізу змісту вказаних норм можна дійти висновку, що заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами можуть бути подані учасниками справи, тобто сторонами та третіми особами, які були залучені до участі у справі в суді першої інстанції до ухвалення рішення.

Такий підхід повністю узгоджується з принципом верховенства права та такою його складовою як правова визначеність. Безпідставний перегляд призводить до порушення принципу правової визначеності (res judicata).

 

Матеріал по темі: «Порушення принципу Європейського суду - res judicata»

 

Теги: право на оскарження, обжалование судебного решения, право на апелляцию, кассационное обжалование, пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам,  оскарження судового рішення, Верховний суд, Адвокат Морозов

Верховний суд: касаційне оскарження ухвал відносно виконавчого листа

Адвокат Морозов (судебная защита)

Передбачена законом правова можливість оскарження ухвал апеляційної інстанції про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Ухвали, які є перепонами в завершенні судового провадження та підлягають касаційному оскарженню.

23.11.2016 р., розглядаючи справу № 6-1954цс16,  Верховний суд України зробив ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК, який повністю підтверджує, як правову позицію (Постанова ВСУ від 24.06.2015 року по справі № 6-608цс15 (№ в ЄДРСРУ 45985244), так і правовий висновок (Постанова ВСУ від 13.04.2016 року по справі № 6-599цс16 (№ в ЄДРСРУ 57312236) щодо можливості касаційного оскарження  ухвали суду апеляційної інстанції, якою задоволено заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Верховний суд України вказує, що виконавче провадження згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» є завершальною стадією судового провадження.

З огляду на зазначене ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною в завершенні судового провадження, оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.

Обґрунтування:

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах касаційної інстанції.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Порядок та підстави касаційного оскарження судових рішень врегульовано у главі 2 розділу V ЦПК України.

Законодавець у частині першій статті 324 ЦПК України як об’єкти касаційного оскарження закріпив: 

1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31–33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід’ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов’язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

ВИСНОВОК: Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що ухвала суду апеляційної інстанції про задоволення заяви щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, перешкоджає подальшому провадженню у справі та підлягає оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог частини першої статті 293, пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України.

Підсумовуючи зазначене вбачається наступне:

1.    Ухвала суду апеляційної інстанції про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною в завершенні судового провадження і підлягає касаційному оскарженню (Постанова ВСУ від 24.06.2015 року по справі № 6-608цс15 (№ в ЄДРСРУ 45985244), від 23.11.2016 р. по справі  № 6-1954цс16 та від 13.04.2016 року по справі № 6-599цс16 (№ в ЄДРСРУ 57312236).

2.    Оскарження в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не передбачено (Постанова ВСУ від 06.07.2016 року по справі № 6-701цс16 (№ в ЄДРСРУ 58874786).

3. Ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання після їх перегляду в апеляційному порядку касаційному оскарженню не підлягають» (Постанова ВСУ від 11.11.2015 року по справі № 6-1482цс15 (№ в ЄДРСРУ 53537501).

Необхідно також вказати, що згідно ч.1 та ч. 3 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня їх прийняття.

Отже існує три умови, щоб рішення та висновки ВСУ прийняли статус обов’язкових:
1. Це  повинен бути ВИСНОВОК, а не ПОЗИЦІЯ Верховного Суду України щодо застосування норми права;
2. ВИСНОВОК повинен бути прийнятий за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 ЦПК України;
3. Постанова ВСУ повинна бути опублікована на офіційному сайті.

Тепер, звернемося до мотивувальної частини досліджуємих судових рішень:

1. Постанова Верховного суду України у справі № 6-1482цс15 від 11 листопада 2015 р. де зазначена правова «ПОЗИЦІЯ», тобто лише у даній справі:

«Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися».

2. Постанова Верховного суду України у справі № 6-599цс16 від 13.04.2016 р. та у справі за № 6-1954цс16 від 23.11.2016 р. де зроблений правовий «ВИСНОВОК» :

«Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ «Укрсоцбанк» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу».

«За таких обставин ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2016 року підлягає скасуванню з передачею справи до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги».

ВИСНОВОК:

З урахуванням зазначеного вбачається, що Постанова Верховного суду України у справі № 6-599цс16 від 13.04.2016 р. та у справі за № 6-1954цс16 від 23.11.2016 р. де зроблений правовий «ВИСНОВОК», відповідає всім критеріям визначеним у ст. 360-7 ЦПК України і є обов’язковою для виконання всіма гілками влади та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, в той час, як посилання суду касаційної інстанції на Постанову Верховного суду України у справі № 6-1482цс15 від 11 листопада 2015 р., де зазначена лише «правова позиція», є безпідставним, оскільки дана постанова, згідно з нормами цивільно – процесуального закону, має лише «рекомендаційний характер» та відображає суть відносин у конкретно – визначеній судовій справі.

P.s. не потрібно також забувати, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів (ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Теги: Верховний суд України, исполнительное производство, виконавче провадження, кассационное обжалование, виконавчий лист, оскарження, исполнительный лист, возобновление процессуальных сроков, правовое обоснование, жалоба, заявление, юрист, судова практика, Адвокат Морозов