Адвокат Морозов (судовий захист)
Чи може зростання курсу долара США - валюти кредиту
бути підставою для визнання кредитного договору недійсним?
24 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 760/20434/20, провадження № 61-16479св23 (ЄДРСРУ № 122543705) досліджував
питання щодо зростання валюти кредиту, як підстава для визнання кредитного
договору недійсним.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є
домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови
(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є
обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що
істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені
законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті
умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за
кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)
зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на
умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит
та сплатити проценти.
Частинами першою та другою статті 11 Закону України
«Про захист прав споживачів» встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем
та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит)
або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі
та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх
разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання
споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у
письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні
умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми
його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між
ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму,
на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість
послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат,
пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема
таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення
тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту,
включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового
повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо
така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати
відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості
про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та
недоліки пропонованих схем кредитування.
У частині четвертій статті 11 Закону України «Про
захист прав споживачів» зазначено, що договір про надання споживчого кредиту
укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві.
У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний
розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо
кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та
інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна
відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.
Положеннями частини п`ятої статті 11, статті 18 Закону
України «Про захист прав споживачів» встановлено, що до договорів із
споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього
Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими
передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової
ставки. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу
добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та
обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим,
включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано
недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту
укладення договору.
Несправедливими є положення договору про споживчий
кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за
обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою
для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в
цілому).
Обираючи валюту кредитування сторони кредитного договору в рівній мірі
беруть на себе ризики зростання чи зменшення курсу такої валюти.
Самі по собі посилання та арифметичні розрахунки
позивача щодо збільшення реальної вартості кредиту, виданого в іноземній
валюті, але виконані щодо української гривні, не свідчать про наявність
істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача щодо ціни
договору.
Зростання курсу долара США - валюти кредиту, за загальним правилом, саме по
собі не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент
укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з
динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти -
гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.
Незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо
не закріплена, і укладаючи кредитний договір в іноземній валюті
сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу, отже,
під час укладення кредитного договору в іноземній валюті у позивача не було
будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого на день підписання
договору валютного курсу не настане.
Встановлення офіційного курсу гривні до іноземних
валют проводиться щоденно Національним банком України за погодженням з
Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 36 Закону України "Про
Національний банк України", частиною першою статті 8 Декрету № 15-93,
Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу
банківських металів.
Наведені правові висновки неодноразово висловлювались
Верховним Судом у судових рішеннях, постановлених у справах щодо подібних до
правовідносин у цій справі, зокрема у постанові від 01 березня 2018 року у
справі № 642/1408/17 (провадження
№ 61-930св17), у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 646/10156/15-ц (провадження
№ 61-3426cb18), у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 375/555/16-ц (провадження
№ 61-26810св18) - 22 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 405/4719/16-ц (провадження
№ 61-22914св19, ЄДРСРУ № 98524096).
Отже, самі по собі аргументи стосовно зміни курсу
гривні по відношенню до долару США, його різке збільшення в порівнянні з діючим
на момент укладення договору, не є підставою вважати умови кредитного договору
несправедливими, на чому також акцентує увагу Верховний Суд в постанові від
01.03.2018 року у справі №642/1408/17.
ВИСНОВОК: Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою
підставою для визнання недійсним кредитного договору на підставі ст. 652 ЦК
України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при
належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту
введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент
укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а
також можливість отримання кредиту в національній валюті.
Матеріал по темі: «Щомісячна
комісія за обслуговування кредиту»
Теги: банк, депозит,
вклад, кредит, клієнт, договір, гроші, власність, шкода, збитки, інфляційні
витрати, проценти, індекс інфляції, грошове зобов’язання, стягнення
заборгованості, Іноземна валюта, курсова різниця, національний банк України, судова практика,
судебная практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
