Адвокат Морозов (судовий захист)
Звернення стягнення на нерухоме майно за іпотечним договором, яке вибуло з
володіння власника поза його волею.
18 жовтня 2018 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/17423/17 (ЄДРСРУ № 77257959) досліджував
питання звернення стягнення на нерухоме майно за іпотечним договором, яке
вибуло з володіння власника поза його волею.
Суть справи: ТОВ № 1 звернулося до суду з позовом до ТОВ № 2 про звернення стягнення на
нерухоме майно - предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості
відповідача, яка складається з суми позики за договором безпроцентної позики
грошових коштів, укладеним на 8 календарних днів.
Між тим, в рамках іншої справи,
постановою Верховного Суду встановлено, що «предмет іпотеки» належить на праві
власності ТОВ № 3 та вибув з володіння останнього поза його волею…
Несподіванкою в цій справі стало те, що
всі судові інстанції (окрім першої…цікаво чому???) стали на бік ТОВ № 3 і
вказали, що як і у позивача, так і у відповідача відсутній належний обсяг
повноважень щодо розпорядження «предметом іпотеки», оскільки вказане майно
вибуло з володіння власника - ТОВ № 3 поза його волею, що встановлено судовим
рішенням.
Верховний суд також вказав, що відповідно
до частини першої статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі
порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором,
іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного
зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет
іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з приписами статті 33 вказаного
Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного
зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням
шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено
законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також
виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
(!!!) Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення
суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог
іпотекодержателя.
В силу приписів статті 36 Закону України
"Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про
звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на
підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням
про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або
згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про
задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який
може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до
набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет
іпотеки.
Договір про задоволення вимог
іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному
договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки
відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог
іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені
цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог
іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке
прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може
передбачати:
передачу іпотекодержателю права власності
на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку,
встановленому статтею 37 цього Закону;
право іпотекодержателя від свого імені
продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у
порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Після завершення позасудового
врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником
основного зобов'язання є недійсними.
Відповідно до частини першої статті 38
вказаного Закону, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог
іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає
право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві,
іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу
письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у
встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій
намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе
відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
ВАЖЛИВО: Отже, згідно з приписами статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про
іпотеку" законодавець визначив три способи захисту на задоволення
забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет
іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі
виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог
іпотекодержателя. У свою чергу, позасудовий спосіб захисту за договором про
задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в
іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права
власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені
продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
Аналогічні висновки викладені 21 березня
2018 року Великою Палатою Верховного суду в рамках справи № 760/14438/15-ц, провадження № 14-38цс18 (ЄДРСРУ
№ 73438185).
При цьому, для реалізації іпотекодержателем позасудового способу
звернення стягнення на предмет іпотеки, який визначений у Договорі іпотеки за
загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку
іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.
Подібні висновки зробив Верховний Суд у
складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15
серпня 2018 р. в рамках справи № 2-823/11.
Водночас позивач не позбавлений
можливості відповідно до статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку"
звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший
спосіб, ніж той, що визначений Договором іпотеки.
З огляду на те, що позивач звернувся з
позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, який
визначений Договором іпотеки як позасудовий, відповідно, для реалізації якого
необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя (з огляду на те,
що Договором іпотеки не передбачено іншого порядку), Касаційний господарський
суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у
задоволенні позову, правильно визначив характер спірних правовідносин між
сторонами та вірно застосовував закон, що їх регулює , а помилкове дослідження
судом апеляційної інстанції у вирішенні цього спору такого способу звернення стягнення
на предмет іпотеки як визнання права власності на майно за іпотекодержателем не
вплинуло на правильність судового рішення у справі про відмову в позові.
Окрім цього, суд підкреслює, що право
власності дійсного власника на майно, яке вибуло з володіння останнього поза
його волею презюмується і не припиняється з втратою ним цього майна так як,
відповідно до приписів статей 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику
належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до частини 1 статті 236
Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом
недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного
кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що
пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін
зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього
правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане
полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -
відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент
відшкодування.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу
України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно
до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України,
саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Згідно ст. 321 ЦК України, власності є
непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений
у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у
його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом; примусове
відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток, з
мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом,
та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків,
встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України,
ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право
власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із
правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не
випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена
судом.
Згідно ст. 387 ЦК України, власник має
право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової
підстави заволоділа ним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК
України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права
його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний
набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо
майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у
володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У випадку, якщо майно відчужено за
відплатним договором, то, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України
власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі,
якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав право, поза
їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їх володіння іншим шляхом).
Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає
можливість його витребування від добросовісного набувача.
Правова позиція щодо можливості
витребування нерухомого майна у добросовісного набувача в порядку ст. 388 ЦК
України відображена у постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі
№ 6-2776цс16.
Більше того, Верховний Суд України у
постанові від 11 лютого 2015 року (справа № 6-1цс15)
виклав правовий висновок про те, що відповідно до статей 330, 388 ЦК України
майно, яке було предметом судового розгляду про визнання іпотечного договору
дійсним та за рішенням суду право власності визнано за іншою особою, проте
дійсний власник не був стороною зазначеного правочину, не був учасником
судового розгляду і майно відчужено поза волею власника, то право власності на
майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у
нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку
презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
ВИСНОВОК: При вибутті майна поза волею власника право власності не набувається
добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право
власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із
втратою ним цього майна.
Таким чином, при наявності рішення суду
(яке набрало чинності) про те, що майно власника вибуло з володіння останнього
поза його волею, то з метою можливого «захисту» нерухомого майна ні
допоможе ані іпотечний договір, ані його реалізація (навіть позасудовим
шляхом).
P.s. Майно, яке вибуло з володіння
власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в
подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза
його волею.
Вищевказане підтверджується постановами
Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року (справа № 6-146цс13 ), 28 січня 2015 року (справа № 6-218цс14 ), 24 червня 2015 року (справа № 6-251цс15 ) в яких міститься правовий висновок,
що за змістом частини першої статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з
володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в
подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза
його волею, і власник майна вправі витребувати його від добросовісного
набувача.
Теги: іпотека, ипотека, майно вибуло з володіння власника,
поза його волею, право власності, іпотечне застереження, іпотечний договір,
захист право власності, судова практика, Адвокат Морозов
