Адвокат Морозов (судебная защита)
Невчинення
покупцем зі спливом указаного в договорі строку дій щодо повернення товару
постачальникові тягне за собою обов’язок оплатити його.
09.08.2017 р. в контексті справи №
3-744гс17 (ЄДРСРУ №
68380415) Верховним судом України досліджувалось питання грошової
відповідальності покупця у разі невчинення останнім дій щодо повернення товару
постачальникові зі спливом
указаного в договорі строку.
Так, за загальним правилом (ч. 1 ст.
692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після
його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо
договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк
оплати товару.
За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен
виконати свій обов’язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити
продавцеві повну ціну переданого товару.
Однак сторони можуть відійти від цього
положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
У випадку, якщо договором
купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі
покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.
Якщо покупець не виконує свого
обов’язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором
купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст.
692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК
України. (Правова позиція Верховного суду України від 06.06.2012 р. по
справі № 6-46цс12).
За змістом положень статті 193
Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники
господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних
умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,
необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої
сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань
є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,
іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від
виконання зобов’язань. До виконання господарських договорів застосовуються
відповідні положення Цивільного кодексу України (далі – ЦК) з урахуванням
особливостей, передбачених цим Кодексом.
Окремо необхідно вказати, що зміна ціни
можлива лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом, однак
після виконання умов договору взагалі не допускається (висновок ВСУ від
22.03.2017 р. по справі №908/1138/15-г, ЄДРСРУ № 65680269).
Аналогічні положення наведено й у
статтях 525, 526 ЦК.
Згідно зі статтею 530 ЦК якщо у
зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає
виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого
визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з
настанням цієї події.
Правовідносини сторін у справі, яка
розглядається, виникли із договору поставки.
За договором поставки продавець
(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується
передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для
використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних
з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець
зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До
договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо
інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин
сторін (частини 1, 2 статті 712 ЦК).
Положеннями частин 1, 2 статті 692 ЦК
передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або
прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами
цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець
зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором
купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
ВАЖЛИВО: Аналіз наведених норм
матеріального права у сукупності з умовами договору дає підстави для висновку,
що нереалізація товару протягом 30 днів із моменту поставки та невчинення
покупцем (відповідачем) зі спливом указаного строку передбачених договором дій
щодо повернення товару постачальникові тягне за собою обов’язок покупця
оплатити товар.
Відповідно до положень статті 610 ЦК
порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,
визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що
прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його
у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК).
Оскільки відповідач не реалізував своє
право на повернення товару в обумовлений договором строк, його обов’язок щодо
оплати товару не виконано в повному обсязі, тому суд дійшов обґрунтованого
висновку щодо правомірності заявленого позову ТОВ у частині стягнення суми
основного боргу.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК
боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора
зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший
розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, за змістом наведеної норми
закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до
складу грошового зобов’язання і вважаються особливою мірою відповідальності
боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом
захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних
втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів
та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім
утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, порушення відповідачем грошового
зобов’язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК.
Аналогічне положення міститься у
постанові ВСУ від 15.03.2017 р. у справі № 911/4620/15 де Верховний Суд України дійшов висновку, що
нереалізація товару протягом 30 днів з моменту поставки та невчинення покупцем
(відповідачем) зі спливом зазначеного строку передбачених договором дій щодо
повернення товару постачальникові тягне за собою обов’язок покупця оплатити
товар.
Теги: договір поставки,
купівлі-продажу, продаж з відстрочкою, грошова відповідальність покупця,
постачальник, повернення товару, умови договору, судова практика, Адвокат
Морозов
