Адвокат Морозов (судовий захист)
Відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань
Виконкому збитків у формі упущеної вигоди, завданих незаконним демонтажем
рекламних конструкцій
Безпосередньою правовою підставою аналогічного позову
є положення статті 56 Конституції України, статті 22 Книги І (Загальні
положення) ЦК України, яка поширює свою дію на всі цивільні відносини, та
статей 1166, 1173 глави 82 Книги 5 цього ж Кодексу (Зобов`язальне право).
Що стосується вини відповідача, то для правильного
вирішення даного спору її наявність (або відсутність) не має правового
значення, про що прямо зазначено у ч. 1 ст. 1173 ЦК України.
Відповідно до статтею 56 Конституції України кожному
гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого
самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями,
діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх
повноважень.
Відшкодування збитків може бути покладено на
відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких
утворює склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової
відповідальності. При цьому на позивача покладається обов`язок довести
наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний
зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач
повинен довести, що в його діях відсутня вина в заподіянні збитків.
Суб`єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов`язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду.
Носієм обов`язку відшкодувати шкоду, в свою чергу, можуть виступати:
безпосередній заподіювач шкоди та інші особи (незавдавачі шкоди), на яких законом
покладено обов`язок із відшкодування шкоди.
Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної
вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні
підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим
елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є
встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та
збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи
бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли в потерпілої особи
наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій
завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх
відшкодування.
(!!!) Збитками,
згідно з частиною другої цієї статті є:
- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі;
- втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Упущена вигода входить до складу збитків та визначається як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене (пункт 2 частини 2 статті 22 ЦК
України).
Таким чином, непрямі витрати не можуть враховуватись
при розрахунку упущеної вигоди як складова, яка зменшує її загальний показник,
оскільки прямі витрати, які пов`язані із завданою шкодою, відшкодовуються у
складі реальних збитків за правилом п. 1 ч. 2 ст. 22 цього Кодексу як витрати,
які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права
(наприклад, витрати на транспортування пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля
евакуатором до місця його ремонту). Тобто, прямі витрати, збільшують (а не
зменшують) загальний показник майнової шкоди (збитків).
З цього, своєю чергою, прямо слідує, що непрямі
витрати не можуть враховуватись при визначенні збитків, у тому числі у формі
упущеної вигоди, ні з метою збільшення, ні з метою зменшення їх загального
розміру, оскільки їх врахування суперечитиме одній з ключових умов для
відшкодування майнової шкоди, а саме: обов`язковій наявності
причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Ця умова відшкодування майнової шкоди (збитків) поширюється на упущену вигоду
повною мірою, оскільки вона входить до складу збитків згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК
України.
У постанові по справі № 922/3928/20 від 30.092021 Касаційний
господарський суд визначив критерії для розрахунку розміру збитків у вигляді
упущеної вигоди та стандарти його доказування.
Згідно з цією постановою, критеріями визначення
(обчислення) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди є:
- звичайні обставини (умови цивільного /
господарського обороту);
- розумні витрати;
- компенсаційність відшкодування збитків.
У разі неможливості точно встановити розмір збитків у
вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт
наявності, а саме розмір), суд, керуючись
принципом справедливості, має визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх
обставин конкретної справи.
Доведення наявності збитків у вигляді упущеної вигоди
та їх розміру здійснюється із застосуванням стандарту вірогідності доказів,
який з розумною впевненістю дає змогу стверджувати, що факт є доведеним, якщо
після оцінки доказів вбачається, що такий факт імовірніше відбувся (мав місце),
аніж не відбувся / його не було.
Збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню в таких випадках:
- коли заявлений кредитором неотриманий дохід (майнова
вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов`язань;
- втрата доходу є ймовірним результатом порушення
зобов`язання іншим контрагентом (боржником);
- дохід не є абстрактним і може бути доведеним з
розумним рівнем впевненості.
Неодержаний дохід (упущена вигода) це рахункова
величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які
беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом
господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері
господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх
заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не
стягується.
При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування
неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести,
що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі
належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності
неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх
одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б
бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність
теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для
його стягнення (постанови Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15, від
09.12.2014 у справі №5023/4983/12).
Збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ
кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних
відносин і яке виражається у понесених ним витратах, втраті або пошкодженні
його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Статтею 22 ЦК України визначено поняття збитків, яке
поділяється на дві частини (види): реальні збитки й упущена вигода.
Реальні збитки це втрати,
яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також
втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного
права.
Упущена вигода це доходи, які
особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було
порушене.
Визначення поняття збитків є також у ч. 2 ст. 224
Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються
витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також
не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б в разі належного
виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської
діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків,
що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення,
включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена
відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені
іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів
тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання
другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка
зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання
зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках,
передбачених законом.
Отже, відшкодування збитків є одним із видів
цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри
відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а
саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату
такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного
зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла
шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду
відшкодування збитків не наступає.
При цьому саме позивач повинен довести факт
протиправної поведінки, спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести
безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і
розмір відшкодування. Особа, яка порушила зобов`язання, доводить відсутність
своєї вини. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від
неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ст. 614 ЦК України).
Щодо розміру упущеної вигоди, то вона залежить від
доходів, які отримала особа, що порушила право. Так, упущена вигода не може
бути меншою від доходів, одержаних правопорушником (ч. 3 ст. 22 ЦК України).
Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної
вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні
підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим
елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є
встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками
потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність
заподіювача є причиною, а збитки, які виникли в потерпілої особи наслідком
такої протиправної поведінки.
ВИСНОВОК: Розрахунок
упущеної вигоди, (тобто доходів, які суб’єкт господарювання міг би реально
одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене), визначається
на підставі показників неотриманого доходу, зменшеного на показник витрат, які
останній повинен був понести у зв`язку з його одержанням.
Матеріал по темі: «Зовнішня реклама під час воєнного
стану: продовження дозволів»
Теги: зовнішня
реклама, продовження дії дозволів, зупинення строку, ковід, воєнний стан,
упущена вигода, дозвіл, розміщення
зовнішньої реклами, продовження дозволу, переоформлення, отримання погоджень,
типові правила, КМУ2067, судова практика, Адвокат Морозов
